РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Діагностика ринку як зовнішньої складової економічної стійкості підприємств ІТ-індустрії
Однією із складових процесу управління економічною стійкістю підприємств є формування стратегії розвитку, заснованої на дослідженні зовнішнього середовища й аналізі можливостей суб'єкта виробництва підприємств з метою усвідомлення тенденцій та перспектив подальшого розвитку. Керівникам потрібна інформація про інших виробників, про потенційних споживачів, про постачальників сировини та комплектуючих, про технології, ціни, стан товарних ринків і ринків капіталу, про ситуації у діловому житті, про загальну економічну й політичну кон'юнктуру не тільки у країні, а й в усьому світі, про довгострокові тенденції розвитку економіки, перспективи розвитку науки і техніки та можливі результати, про правові умови господарювання тощо. У зв'язку з цим необхідною передумовою забезпечення економічної стійкості підприємств є діагностика ринку підприємств ІТ-індустрії як об'єкта нашого дослідження.
Отже, галузь високих технологій - одна з найдинамічних галузей України. Широка сегментація ринку, що включає розробку програмного забезпечення, системну інтеграцію й консалтинг, виробництво й продаж комп'ютерної техніки, надає можливість інформаційним технологіям (ІТ) нарощувати темпи розвитку. Однак галузь, як і раніше, залишається непривабливою для потенційних інвесторів. Розвиток її бізнесу гальмується низкою факторів, серед яких головним є недосконала законодавча й нормативна база. Досить складно виживати в умовах жорстокої конкуренції, виробляти якісний товар за досить помірні кошти, забезпечувати широкий спектр послуг щодо їхньої підтримки, проводити активну кадрову, маркетингову та інноваційну політику. Сьогодні на ринку України працює близько 600 підприємств, задіяних у галузі зборки комп'ютерної техніки. З них тільки 30 % є інформаційними технологіями українського виробництва, 70 % - продукти провідних корпорацій світу.
Характерними рисами розвитку ринку інформаційних технологій є швидке зростання користувачів мережею Інтернет. Чутливі до рівня цін споживачі створили серйозну цінову конкуренцію й відповідне зниження рівня рентабельності виробничого процесу багатьох підприємств ІТ-інустрії. Як наслідок до кінця 2004 р. на ринку комп'ютерного виробництва, точніше, зборки, спостерігалася тенденція до розширення ринкової частки великих українських виробників за рахунок дрібних збирачів, а також до об'єднання їхніх каналів постачання комплектуючих і дистрибуції.
Так, за підсумками 2003 р. ринок інформаційних технологій виріс більше, ніж на третину, продаж і виробництво персональних комп'ютерів збільшилися на 30 %, серверів - більш, ніж на 35 %. І саме примітне те, що продаж ноутбуків зросла наполовину. Обсяг ІТ-ринку досяг близько 1 млрд. дол., що практично у два рази більше, ніж у 2002 р. [133]. За оцінками Держкомзв'язку, обсяг ринку програмного забезпечення й устаткування, а також телекомунікаційного устаткування у 2004 р. становить близько 2 млрд. дол.[128].
На відміну від існування компаній, власників відомих А- брендів цієї галузі, великий бізнес в Україні представлений в основному промисловими підприємствами або компаніями у сфері оптової торгівлі, що зазвичай розвивають невеликі роздрібні напрямки. Багато хто з таких підприємств існує понад десятки років і на собі відчули зміну економічного режиму та необхідність виживання у ринкових умовах, налагодження збуту, залучення висококваліфікованих фахівців, скорочення витрат.
Ринок інформаційних технологій прийнято поділяти на корпоративний і масовий (по вертикалі), по горизонталі - на ринки комп'ютерів і серверів, прикладного програмного забезпечення, системної інтеграції тощо.
Для масових ринків інформаційних технологій характерні риси, притаманні ринку товарів масового споживання, тут застосовуються ті самі маркетингові інструменти й методи. У корпоративному секторі інша ситуація: середня ціна угоди становить від декількох десятків тисяч до мільйонів доларів. На цих ринках велике значення мають довгострокові угоди між продавцем і покупцем, які найчастіше ґрунтуються на особистих взаємовідносинах.
На ринку інформаційних технологій присутні як вузькоспеціалізовані підприємства, що працюють в обмеженому сегменті ринку, так і підприємства, що представляють комплексні послуги. Спеціалізовані підприємства - це консалтингові фірми, проектні інтегратори, дистриб'ютори, складальники комп'ютерної техніки, виробники програмного забезпечення (ПЗ), навчальні центри, тобто такі, які пропонують вузькоспеціалізовані рішення. Безумовними лідерами українського ринку інформаційних технологій є великі підприємства - системні інтегратори, які мають успішний досвід створення єдиних інформаційних систем з різних програмних продуктів і різного устаткування, тобто такі, які пропонують широкий спектр рішень (систем) від різних виробників.
Зазначимо, що третину українського ринку з продажу портативних комп'ютерів (ПК) належить 20 великим підприємствам. Причому понад 80% ПК, проданих в Україні, місцевої зборки. Дослідження проведені в Україні спеціалізованою компанією (IDC) засвідчують, що близько 28% виробництва ПК в 2004 р. належить 10-ти провідним українським виробникам. Серед них: "МКС", Prime, "Навігатор", корпорація "Квазар Мікро", "E. Verest", "K-Trade", "DiaWest", "АМІ", "Спецвузавтоматика", НПФ "Версія" [115, с.138]. Динаміка збільшення обсягу збуту ПК з 2001 по 2005 р. представлена на рис. 2.1.
Так, компанія "Навігатор" за 2004 р. продала близько 40 тис. ПК; "АМІ" - 22 тис. [115, с. 138]; "МКС" - 34 тис. [96]; "Уліс Сістемс" - 12 тис., НПФ "Версія" - 18 тис., ТОВ "ТЕКОН" - 5 тис. та ТОВ "БІГ" - 8 тис. ПК (рис. 2.2).
Відносно привабливим залишаються ніші серверів і портативних комп'ютерів. За оцінками експертів, зростання ринку ноутбуків становило близько 50%. В Україні ноутбуки виробляють компанії "Квазар - Мікро", "Версія", "МКС", "АМІ", "K-Trade" та інші