Розділ II. Становище єврейського населення Північної Буковини та Хотинщини напередодні німецько-радянської війни
2.1. Соціально-економічне і суспільно-політичне життя єврейської буковинської громади напередодні входження краю до складу УРСР
Перші згадки про євреїв на Буковині сягають XV ст. Це були переселенці з Молдови, Трансільванії, Польщі, Німеччини, Росії. Сюди їх притягували, насамперед, торгівельні шляхи з Праги до Феодосії, з Карпат до Чорного моря. Вони займались торгівлею, ремеслами вели традиційний спосіб життя. Після входження Буковини до складу Австрії, відбувалось інтенсивне заселення її території польськими та українськими євреями. До середини XVIII ст. сюди з України та Галичини перебралися 4 династії равинів, які розбили свої намети в Садгорі, Боянах, Вижниці та Сіреті [469, с. 8].
У 1775 році, коли Буковина стала частиною габсбурзької імперії, тут нараховувалося приблизно 560 єврейських родин, з них 112 - проживало у Чернівцях, - більше ніж у будь-якому іншому населеному пункті краю [331, с. 14].
Після адміністративного прилучення краю до Галичини на Буковині набуло чинності галицьке "Розпорядження стосовно євреїв", яке не передбачало рівності з іншими національними групами. Так, наприклад, для будівництва і ремонту синагог необхідним було отримання дозволу повітової влади; євреї не обиралися до магістрату, не мали права на володіння землею і були змушенні сплачувати особливий податок. Лише після відокремлення Буковини від Галичини у 1849 році буковинські євреї одержали повне рівноправ'я. "Єврейський податок" не був відмінений, проте стало можливим придбання землі. Починаючи з 1867 року євреї дістали вільний доступ до всіх професій. Наслідком емансипації стала міграція єврейського населення з Галичини. Звісно чисельність євреїв на Буковині в ІІ половині ХІХ ст. зростала більш високими темпами, ніж чисельність інших груп населення. Вже на початку ХХ ст. єврейство Буковини становило 33 % всього населення краю. Серед мешканців Чернівців їх частка складала 32 % [367, с. 129].
В австрійський період нижню частину міста Чернівці називали "юденштадт" - єврейське місто. Тут діяли школи, синагоги, торгівельні та ремісничі ряди, базар, була й міква, воду для якої брали з турецької криниці, та цвинтар, який зараз забудований фабричними корпусами. Все це відповідало вимогам єврейського побуту. У селах Північної Буковини та Хотинщини євреї здебільшого були корчмарями та орендарями землі. Завдяки діловитості й практичності промислово-фінансової еліти єврейства на теренах краю розпочали свою діяльність підприємства деревообробної, харчової, будівельної, зернопереробної, текстильної, трикотажної і багатьох інших галузей, було побудовано Чернівецько-Львівську залізницю, набула значного розквіту торгівля і банківська справа. За допомогою єврейського населення на початку ХХ ст. Чернівці стали одним з визначних промислових, торгівельних і, особливо, фінансових центрів Європи.
Завдяки широкій благодійницькій діяльності представників єврейської еліти з'явилися споруди, що стали окрасою м. Чернівці: синагога Темпль (нині кінотеатр "Чернівці"), Палата юристів (нині приміщення Обласної державної адміністрації), лікарня для єврейських дітей (донедавна обласна дитяча лікарня), Єврейський народний дім (нині міський Палац культури), будинок євреїв-інвалідів (до зсуву у Чернівцях міська лікарня № 3), будинок захисту єврейських дітей (сучасне приміщення облтелерадіокомпанії), будинок для престарілих євреїв (нині медучилище), Ізраїльський притулок (нині один з корпусів педучилища) та інші.
Близько 1710 року євреї спорудили першу в Чернівцях дерев'яну синагогу. У 20-х роках XIX ст. на вулиці Барбюса з'явилась справжня кам'яна синагога, побудована у класичному стилі, яку називали "Великою синагогою", а вулицю - "вулицею синагоги" (нині це приміщення орендує ремонтно-виробничий комбінат) [466, с. 14]. Станом на 1936 рік в Чернівцях нараховувалося 57 синагог [93, арк. 3]. Центральною залишалася синагога "Темпль" - резиденція головного рабина, при якій діяв хор. Німецький письменник, і журналіст, який відіграв чималу роль у культурному житті довоєнних Чернівців, Георг Дроздовський, згадував: "Часто траплялось, що коли процесія православного митрополита проходила повз головну єврейську синагогу Темпль, - то равини й кантори не пропускали нагоди продемонструвати свою повагу. Вони виставляли сувої тори перед входом до синагоги і тим засвідчували інаковірним свою участь у їхньому святі" [292, с. 181].
Поряд із релігійними святами значного поширення набула єврейська світська культура. Так, у 1908 році в Чернівцях відбулася так звана "мовна конференція" в якій взяли участь корифеї єврейської культури країн Заходу і Сходу.
Північна Буковина, зокрема столиця Чернівці мають багатий досвід взаємовпливів культурних традицій при одночасному плеканні власної спадщини, зокрема, мови. Буковинські євреї належали до німецькомовного населення. В другій половині ХІХ ст. для 40 % чернівецького населення засобом щоденного спілкування була німецька мова. У 1880 році з 44600 мешканців Чернівців 22720 у побуті користувалося німецькою мовою, причому 11449 з них належали до іудейського віросповідання. У 1900 році в місті проживало 65867 жителів, з яких 34441 були німецькомовними, в тому числі 21587 - євреї [347, с. 287]. Ідиш, як розмовна мова єврейства, не набула в Австрії статусу національної. Євреїв визнавали як релігійну громаду, однак не як окремий етнос. Лише асиміляція з німецьким бюргерством давала можливість буковинським євреям доступу до вищих навчальних закладів та зумовлювало соціально-економічне піднесення.
Німецькомовна буржуазія досить швидко розпочала співпрацю з євреями практично у всіх сферах життя: культурному, політичному та економічному. Прикладом німецько-єврейської співпраці стали, засноване у 1884 році, театральне товариство, "Товариство сприяння музичному мистецтву на Буковині" і Буковинська палата торгівлі і ремесел і т.д. Навіть в академічному середов
- Київ+380960830922