РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ СІЛЬСЬКОГО СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ
2.1. Історичні передумови формування та використання сільського соціально-трудового потенціалу Прикарпатського регіону
Однією з характерних рис суспільного життя на Західній Україні у період до другої світової війни був еміграційний рух сільського населення. Еміграція сільського населення Галичини обумовлювалась впливом двох основних чинників: різко вираженим аграрним перенаселенням і надзвичайною гостротою земельної проблеми, пов'язаної з розподілом власності на землю. Низький рівень промислового розвитку краю, малоземелля, а також природний приріст населення призвели до різкого зростання надлишку робочих рук на селі. Попит на робочу силу не був адекватним пропозиції, це, в свою чергу, призвело до різкого зростання чисельності безробітних на селі і, особливо, напівбезробітних у сільському господарстві. Проблему зайвих робочих рук надзвичайно загострила аграрна криза 1930-х років.
Галичина, до територіального складу якої входить сучасна Івано-Франківщина, завжди характеризувалася обмеженістю площ земель сільськогосподарського призначення. Це зумовлено її географічним положенням: велика частина території - гірські масиви, вкриті лісами. Одним з наслідків цього була набагато нижча, ніж в середньому по Україні, частка сільськогосподарських угідь і, особливо, ріллі в загальній земельній площі. Ще одна особливість галицького краю полягала в багатодітності сімей, внаслідок чого швидко зростала чисельність тих, хто міг претендувати на землю, що також впливало на характер землекористування і на земельні відносини.
Загальну характеристику землеволодінь на Івано-Франківщині в довоєнний період дають показники розподілу земель за категоріями землевласників (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Структура землеволодіння у Івано-Франківській області (в сучасних географічних межах) у 1931-1935 рр. [16, с. 153]
ЗемлевласникиПлоща земліСільськогоспо-дарські угіддяЛіси та інші угіддятис. га%тис. га%тис. га%Селяни (до 50 га)595,342,5540,565,354,89,6Поміщики358,625,6187,722,7170,929,2Держава286,020,4--286,050,0Церква64,34,625,33,039,06,8Громада95,56,974,79,020,83,7Разом1399,7100,0828,2100,0571,5100,0
Як видно з даних таблиці, найбільша частина земель (595,3 тис. га або 42,5%) Івано-Франківської області належала землевласникам-селянам. Всього в реєстр потрапило 209,9 тис. селянських господарств, які в сукупності на території Івано-Франківської області володіли 540,5 тис. га сільськогосподарських угідь, з якої 383,5 тис. га (64,4%) займала орна земля і городи, 157 тис. га (26,4%) - сіножаті та пасовища; 54,8 тис. га (9,2%) припадало на ліси та інші землі.
При цьому, як зазначає І.Баланюк [16, с.120], розбіжність в індивідуальних площах була дуже велика, зокрема, чверть селян мали менше гектара землі (табл. 2.2). Виходячи з того, що для прогодування сім'ї необхідно було володіти 3-4 га орної землі, масштаби аграрного перенаселення в селах Прикарпаття були вражаючими. Таким чином, 142,3 тис. господарств були малоземельними і стали основними постачальниками дешевої робочої сили. Землезабезпеченість в окремих районах була ще нижчою.
Таблиця 2.2
Структура землекористування господарств у Івано-Франківській області (в сучасних географічних межах) станом на 1931 рік [16, с.120]
Розмір господарств за площею землі, гаКількість господарств,
тис. Припадало на одне господарство, га всієї земліорної землі і городівсіножатей і пасовищлісів та інших угідь до 1 га 49,90,520,420,060,04 1-2 53,81,411,060,260,10 2-3 39,62,421,740,500,18 3-5 37,14,513,111,050,35 5-7 15,15,83,711,580,51 7-10 7,98,24,892,480,83 10-15 4,011,756,244,141,37 15-20 1,316,956,657,912,39 20-30 0,824,138,8811,014,26 30-50 0,438,5610,6319,328,61
Складність в дослідженні проблеми зайнятості сільського населення в довоєнний період полягає в тому, що польська офіційна статистика зовсім не визначала розмірів та динаміки працезабезпечення серед населення. Важке економічне становище, малоземелля та безробіття вирішальним чином впливали на економічну міграцію найбідніших верств населення.
Важливим джерелом для вивчення питань безробіття в довоєнний період є відомості анкетного обстеження, вперше проведеного в 1934-1935 рр. Інститутом суспільного господарства Польщі з метою виявлення масштабів безробіття. Анкетуванням були охоплені 53 села Польщі, з них 11 - на території Галичини [38, с.138-139]. За даними анкетування виявлено 38,5% селянських господарств, що мали надлишок робочої сили, в тому числі серед сільських бідняків з наділом менше 2 га - 49,8%, у групі селянських господарств від 2 до 5 га - 36, 1%, 5-10 га - 19,3 %. З цих даних випливає закономірний зв'язок між землеволодіннями селянських господарств і ступенем надлишку в них робочих рук: що більші за площею господарства, то менший процент безробіття.
Як зазначає краєзнавець В.Калина [39, с. 40-68], типовим явищем для західноукраїнського села стало часткове безробіття, яке виявлялося у формі сезонної незайнятості робочої сили більшості сільськогосподарських робітників і хронічного недовантаження частини робочого часу дрібних селян у своєму господарстві і поза ним. При цьому різниця між наявною і використовуваною робочою силою в найдрібніших господарствах наближалась до повного безробіття. За даними вищезгаданого анкетного обстеження, середнє значення недовантаження робочого часу сільськогосподарських робітників наближалось до 42% календарної кількості людино/днів на рік. В господарствах з площею земельної ділянки до 1 га воно становило 68%, в групі господарств від 1 до 2 га рівнялось 52% людино/днів, в групі від 2 до 5 га - 41%, 5-10 га - 34,4% [38, с.138-139]. Якщо врахувати, що за переписом населення 1931 року в сільському господарстві Західної України було зайнято 3,3 мл