Ви є тут

Удосконалення управління персоналом: узгодження кадрової політики та стратегії розвитку

Автор: 
Доровськой Олексій Федорович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U002748
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

2.1. Формування попиту на працю

Як свідчить практика господарювання вітчизняних підприємств, ситуація на ринку праці України не завжди має позитивні тенденції розвитку. Приховане безробіття, що має місце протягом майже всіх років незалежності України, супроводжує ним же зумовлений дефіцит робочої сили. Падіння виробництва, з одного боку, і низька ефективність організації виробництва та праці - з іншого, збільшують масштаби недовикористання трудового потенціалу персоналу підприємств.
Основна проблема ринку праці України - скорочення попиту на працю - частіше призводить до прихованого безробіття в офіційному секторі ринку праці, до зайнятості в неформальному та нетоварному секторах, до посилення зовнішньої трудової міграції, ніж до відкритого безробіття, зареєстрованого закладами з питань працевлаштування.
Основна причина збільшення рівня безробіття та неповної зайнятості - спад виробництва, який триває. Так, обсяг ВВП з початку 90-х років зменшився майже у 6 разів, а кількість зайнятих у суспільному виробництві - тільки на 14,5% (3,4 млн осіб).
Крім того, до початку реформ українська економіка підійшла вже з величезною надлишковою зайнятістю, що, за оцінками деяких експертів, складала від 25 до 40% загальної чисельності працюючих. Причин утримування зайвих працівників декілька: по-перше, соціальна відповідальність керівництва підприємства; по-друге, переконаність керівництва, що попит на продукцію підприємства незабаром зросте і робоча сила, що простоює, буде задіяна; по-третє, небажання керівників провокувати конфлікти з трудовим колективом; по-четверте, високі організаційні та фінансові витрати на звільнення працівників [105, с. 64].
Негативні наслідки практики неповної зайнятості виявляються як у зниженні матеріальної зацікавленості працівників, так і в зростанні їхньої соціальної пасивності, викликаної невизначеністю свого становища (табл. 2.1 та рис. 2.1).

Таблиця 2.1
Динаміка попиту та пропозиції робочої сили по роках
Показники Роки 19992000200120022003Економічно активне населення, тис. осіб 25935,522747,023127,422755,022701,7Кількість безробітних, тис. осіб2937,12698,82707,62516,92301,0Рівень безробіття (у відсотках до економічно активного населення), %11,3211,8611,711,0610,14Навантаження на одне робоче місце, вакансію, осіб
30
24
17
11
9Попит на робочу силу на кінець періоду, тис. осіб129,1131,6136,786,435,2
Рис. 2.1. Попит та пропозиція робочої сили на ринку праці
На обліку в Державній службі зайнятості на 01.11.2004 р. перебувало 966 тис. незайнятих громадян. Кількість осіб, які в такий спосіб шукали роботу, за жовтень 2004 р. скоротилася на 2,2%, а відносно початку листопада 2003 року - на 4,5%.
Рівень зареєстрованого безробіття, розрахований щодо працездатного населення працездатного віку, за жовтень 2004 р. в цілому по країні зменшився на 0,1% і на 1 листопада становив 3,4%. За повідомленнями підприємств, установ та організацій, кількість вільних робочих місць та вакантних посад упродовж жовтня 2004 р. також зменшилася на 2,1% і на 1 листопада становила 161,7 тис., що на 11,7% більше, ніж рік тому. Навантаження незайнятого населення на вільні робочі місця загалом не змінилося і становило 6 осіб на одну вакансію. За сприянням Державної служби зайнятості у жовтні 2004 р. було працевлаштовано 84,3 тис. осіб, що на 0,8% більше, ніж у вересні, та на 1,1% менше, ніж у вересні 2003 р.
З метою отримання нової професії або спеціальності державними службами зайнятості у жовтні 2004 р. було направлено на навчання 14,2 тис. безробітних у порівнянні з 13,6 тис. осіб у жовтні 2003 р. З Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття протягом жовтня 2004 р. на допомогу у зв'язку з безробіттям було витрачено 72,3 млн грн. Середньооблікова кількість безробітних, які отримували її впродовж зазначеного місяця, становила 630,6 тис. осіб, або 67,2% від загальної кількості тих, хто мав статус безробітного на 01.11.2004 р.
Зростання кількості безробітних відбувається на фоні збільшення потреби підприємств, установ та організацій у робітниках і службовцях. Кількість вільних робочих місць та вакантних посад за 2003 р. зросла на 27,86% і досягла на початок 2004 р. 123,9 тис. Проте це не вирішило проблеми значного перевантаження пропозиції робочої сили над попитом на неї.
Підприємства продовжують стримувати процес звільнення працівників, використовуючи вимушену неповну зайнятість. Незважаючи на те, що кількість працівників, що перебувають в адміністративних відпустках і працюють у режимі неповного робочого дня за період з 1999 по 2003 рр., зменшилася на 26,2 й 6,3% відповідно, їхня питома вага в загальній чисельності працюючих ще досить значна та становить 10,9 і 19,9% відповідно (табл. 2.2) [105, с. 66 - 67].

Таблиця 2.2
Кількість працівників промисловості, які працювали в умовах вимушеної неповної зайнятості (у % до загальної кількості працівників)
РокиПеребували в адміністративних відпусткахПрацювали в режимі неповного
робочого дня (тижня)1999 37,1 26,22000 37,4 26,22001 31,8 20,72002 15,2 21,42003 10,9 19,9
Разом із причинами, які викликали негативні тенденції в економіці, перерозподіл зайнятого населення за галузями відбувається також у зв'язку зі структурною перебудовою народного господарства, що є об'єктивною необхідністю перехідного періоду (табл. 2.3).

Таблиця 2.3
Кількість зайнятого населення України за галузями економіки
Галузь економіки Зайняте населення, млн осіб 1999 р.2000 р.2001 р.2002 р.2003 р. 123456 Усього зайнято21,220,620,319,518,98 У тому числі за галузями:
Промисловість
Сільське господарство (без зайнят