РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ РІВНЯ І ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНІВ КРАЇНИ
2.1. Теорія і практика оцінки рівня і якості життя населення за рубежем
Проблемою оцінки рівня і якості життя населення в Україні й інших країнах світу вчені і практики займаються вже давно. Проте, всі вони й досі не дійшли згоди з цілого ряду важливих питань. У першу чергу до них відносяться:
- вибір об'єкта дослідження: індивідуум, домогосподарство або загальна чисельність населення;
- вибір компонент, які необхідно включати в предмет дослідження: людина, навколишнє середовище або соціальна інфраструктура;
- інтегральний показник чи систему окремих показників слід використовувати при оцінці рівня і якості життя населення;
- вибір конкретних окремих показників, які необхідно включати в систему показників при оцінці рівня і якості життя населення.
Вивчення існуючої практики [80; 82; 101; 102; 107; 109; 129; 132],
а також наукових праць учених-економістів [40; 63; 77; 89; 97; 111; 123; 137] дозволило побудувати таку класифікаційну схему існуючих підходів до оцінки рівня і якості життя населення (рис. 2.1).
Розглянемо спочатку методики оцінки рівня і якості життя населення, що найчастіше застосовуються за рубежем.
Необхідно зазначити, що при оцінці рівня і якості життя населення в теорії використовуються два підходи, мета і призначення яких різні. При першому підході оцінюються рівень і якість життя населення в межах країни для прийняття державними органами управління рішень з планування її соціально-економічного розвитку. При другому підході оцінка рівня і якості життя населення здійснюється для міжнародних порівнянь між різними країнами світу.
Розглянемо більш докладніше ці підходи.
Рис. 2.1. Класифікація існуючих підходів до оцінки рівня і якості життя населення країни в цілому та її регіонів
Так, міжнародна статистика рівня і якості життя населення почала розвиватися недавно. У 1960 р. робочою групою ООН була підготовлена доповідь про принципи визначення та виміру рівня і якості життя населення в міжнародному масштабі [110]. Це була перша спроба створення системи показників. Життєвий рівень оцінювався індексом заробітної плати (індекс номінальної заробітної плати поділити на індекс споживчих цін), а потім індексами прожиткового мінімуму і вартості життя (індекс споживчих цін на товари і послуги визначеного набору). Кожний з індексів має значення, але вони не дають усебічної характеристики рівня і якості життя населення. До того ж при визначенні рівня і якості життя деяких категорій населення (наприклад, селян) зазначені індекси не використовуються. Останній варіант даної системи показників був розроблений експертами ПРООН у 1978 р. і містить у собі 12 основних груп показників [110, с. 6]:
- демографічні характеристики населення (народжуваність, смертність, захворюваність, тривалість життя і т. д.);
- санітарно-гігієнічні умови життя;
- споживання продуктів харчування;
- житлові умови і забезпеченість споживчими благами тривалого користування (автомобіль, холодильник, телевізор і т. ін.);
- освіта і культура;
- зайнятість і умови праці;
- доходи і витрати населення;
- вартість життя і споживчі ціни;
- транспортні засоби;
- організація відпочинку, фізкультура і спорт;
- соціальне забезпечення;
- свобода людини.
Крім названих груп, Статистичною комісією ООН був виділений загальний розділ, що охоплює ряд інформаційних показників, необхідних для оцінки рівня і якості життя населення, але не є, на думку експертів ПРООН, безпосередніми їх характеристиками. Сюди включені такі показники: національний доход; ВВП на душу населення і середньорічні темпи його зростання; обсяг і види соціального обслуговування; витрати на особисте споживання населення, їх структура і середньорічні темпи зростання; щільність населення; транспортне обслуговування населення; робота засобів зв'язку; преса й ін.
У листопаді 1980 р. Радою ОЕСР був затверджений список соціальних індикаторів (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Соціальні індикатори, затверджені Радою ОЕСР [132, с. 6]
Соціальна проблемаПоказникЗдоров'яТривалість життя- Тривалість майбутнього життя
- Рівень материнської смертностіСтан здоров'я- Тимчасова непрацездатність
- Тривала непрацездатністьОсвіта і навчанняВикористання можливостей системи
освіти- Безперервна освіта
- Навчання дорослихНавчання- Рівень грамотностіЗайнятість і якість трудового життяДоступність зайнятості- Рівень безробіття
- Вимушена неповна зайнятість
- Зневірились у пошуках роботиЯкість трудового життя- Середня тривалість трудового часу
- Час на дорогу до місця роботи
- Оплачена щорічна відпустка
- Гнучкий робочий графік
- Розподіл заробітків
- Смертність на робочому місці
- Порушення нормальних умов праціЧас і відпочинокВикористання часу- Вільний час
- Використання робочого часуДоступність товарів і послугЗакінчення табл. 2.1
Соціальна проблемаПоказникДоход- Розподіл доходів
- Низький доход
- Матеріальна незабезпеченістьБагатство- Розподіл багатстваФізичне оточенняЖитлові умови- Внутрішня житлова площа
- Володіння прилягаючими територіями
- Основні вигодиДоступність послуг- Доступність певних видів послугПорушення у навколишньому
середовищі- Вплив забруднення атмосфери
- Вплив шумуСоціальне середовищеСоціальні зв'язки- Рівень самогубствОсобиста безпекаСхильність до ризику- Смертельні випадки
- Серйозні травмиЯвна загроза- Страх за особисту безпеку
На 29-й сесії Статистичної комісії ООН (лютий 1997 р.) був затверджений мінімальний набір національних даних соціальної статистики, рекомендованих робочою групою з міжнародних статистичних програм і координації Економічної та Соціальної ради ООН як по