РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ
НА РІЗНИХ РІВНЯХ ЕКОНОМІКИ
2.1. Проблеми збереження й ефективного використання сукупного людського капіталу України
Кількісний і якісний аналізи людського капіталу на різних рівнях дають змогу оцінити зміни, що відбуваються у сфері праці, і відповідно, ефективніше управляти ними.
Людський капітал має певні якісні і кількісні характеристики. Хоча за оцінками деяких вчених, людський капітал є другим (після науково-технічного прогресу) за значимістю чинником зростання продуктивності праці, на наше переконання, сам науково-технічний прогрес визначальною мірою обумовлюється якраз людським капіталом, тому саме людський капітал є безумовно пріоритетним чинником розвитку на всіх рівнях, і вплив цього чинника постійно зростає. Звичайно, точно оцінити людський капітал неможливо навіть на індивідуальному рівні, а тим більше на мікро- чи макроекономічному рівні. Будь-які оцінки, певною мірою, узагальнені, приблизні, неповні. Та й такі неповні оцінки можуть дати конкретну характеристику тенденцій зміни кількісних і якісних параметрів людського капіталу, що має велике значення для формування соціально-економічної політики на відповідному рівні управління.
Розглянемо найважливіші для національної економіки характеристики стану сукупного людського капіталу і порівняємо їх із зарубіжними показниками. Для цього скористаємося даними розрахунків запропонованої нами системи оцінювання освітньої і професійної складових людського капіталу, які наведено в додатках А і Б. Використаємо також узагальнені й частково розраховані автором на базі офіційних показників Держкомстату України дані, наведені в додатку В.
Чисельність населення України почала скорочуватися з 1994 р. приблизно на 400 тис. осіб (0,8 %) за рік. На 1.01.2000 р. чисельність постійного населення України становила 49,5 млн. осіб, що на 2,5 млн. менше порівняно з 1993 роком (Додаток В). Для порівняння: в 1999 р. в розвинутих країнах Європи чисельність населення зростала із швидкістю від 0,01 % (Іспанія, Італія, Швеція) до 0,04-0,07 % у рік (Франція, Швейцарія, Нідерланди, Норвегія). Зменшення населення зафіксовано лише в постсоціалістичних країнах, однак в Україні воно зменшувалося найвищими темпами (-0,84 % порівняно з -0,06 % в Латвії, -0,05 % в Росії, Болгарії, Угорщині та -0,04-0,01 % у інших країнах) [225, c. 546].
Oчікувана тривалість життя при народженні в Україні зменшилася від 71 року в 1989-1990 р. до 67,9 року в 2000 р. (Додаток В). З наведених у статистичному щорічнику України за 2000 р. даних про 38 країн Європи ці показники нижчі лише в Республіці Молдова та в Російській Федерації.
Показник природного зменшення населення в Україні за останні роки перевищував 300 тис. осіб у рік, а в 2000 р. сягнув 373 тис. (Додаток В). Ще приблизно на 100 тис. осіб у рік населення України зменшується за рахунок еміграції.
Тривожні й показники, які характеризують здоров'я населення: 40% дітей уже народжуються з тими чи іншими відхиленнями в стані здоров'я, а до школи йдуть практично здоровими лише 10-15 % [121, c. 141]. Напруженість навчального процесу, недостатнє матеріально-технічне забезпечення шкіл призводить до подальшого погіршення здоров'я дітей. За час навчання число дітей з короткозорістю зростає в 5 разів, з порушеннями опорно-рухового апарату - в 1,5-2 рази, з нервовими розладами - в 2 рази. Загальний показник паталогії здоров'я серед молоді становить 919,7 особи на 1000, тобто майже всі діти мають відхилення в здоров'ї. [217, с. 59].
В Україні зростає чисельність і частка інвалідів. Ці показники складаються під впливом комплексу умов, від яких залежить здоров'я. Величезне значення мають екологічна ситуація, рівень матеріального добробуту (якість харчування, витрата життєвих сил на роботі), доступність та якість медичного обслуговування, безпечність умов праці тощо. Не потрібно бути експертом, щоб констатувати значне погіршення всіх цих умов для абсолютної більшості населення України за останнє десятиріччя. Відповідно і чисельність пенсіонерів за інвалідністю зросла з 1352 тис. чол. на початок 1986 р. до 2005 тис. чол. на початок 2000 р., тобто на 48,3 % (Додаток В). Особливу тривогу викликає зростання в 2000 р. порівняно з 1990 р. на 31,6 % смертності населення працездатного віку, різке збільшення смертей від убивств, самогубств, отруєнь алкоголем тощо, що свідчить про погіршення не лише фізичного, а й духовного здоров'я нації, її моральності (Додаток В).
Ситуація на ринку праці України теж згубно впливає на використання людського капіталу суспільства. Великі масштаби безробіття. Багато років триває приховане і часткове безробіття (передусім у науці та галузях промисловості, що визначають НТП). Залишається невеликим попит на робочу силу, кількість нових робочих місць мізерна і серед них практично немає таких, які потребують інтелектуальної праці. У процесі конверсії і реорганізації наукомістких виробництв не ставиться завдання зберегти інтелектуальний потенціал. Не ставиться таких завдань і в системі перепідготовки та перекваліфікації при службах зайнятості, оскільки немає попиту на висококваліфіковану інтелектуальну працю, і без цілеспрямованого втручання держави цей попит виникнути не може.
Важливими характеристиками сукупного людського капіталу є чисельність економічно активного населення і його розподіл за сферами зайнятості, а також професійно-кваліфікаційна структура робочої сили. За останні роки економічна активність населення України зростає, що передусім є результатом падіння рівня життя більшості населення. Водночас можливості зайнятості зменшуються. Взаємодія цих тенденцій викликає на ринку праці, в економіці та в суспільстві самопосилюючі негативні процеси.
Зростання безробіття в Україні відбувається не лише за рахунок осіб з низькою конкурентоспроможністю на ринку праці, а й за рахунок осіб з високим рівнем освіти та професійної підготовки. Так, у 2000 р. з 2707,6 тис. безробітних 333,1 тис (12,3%) мали повну вищу
- Київ+380960830922