РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ ТА РИНКУ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ
2.1. Нормативні засади функціонування системи вищої освіти в Україні
Порядок функціонування системи освіти в Україні визначається чинними законодавчими та нормативними документами. Під освітою у Законі України "Про освіту" розуміється цілеспрямований процес виховання і навчання в інтересах людини, суспільства, держави, що супроводжується констатацією досягнення громадянином установлених державою освітніх рівнів (освітніх цензів). Крім того у вищезазначеному законодавчому акті під освітою розуміється пріоритетна сфера національного господарства, що виконує важливу економічну функцію по забезпеченню населення освітніми послугами і всі сфери суспільного виробництва кваліфікованими кадрами. Освіта - це система навчання, соціалізації і розвитку, спрямована на засвоєння індивідом системи елементів об'єктивного досвіду людства, необхідного для успішного здійснення їм діяльності в обраній сфері суспільної практики і визнана суспільством як визначений рівень розвитку індивіда. Освіта може розглядатися як результат державного, суспільного й особистісного присвоєння всіх цінностей, що виникли в процесі освітньої діяльності, що значимі для економічного, морального, інтелектуального стану всіх споживачів продукції освітньої сфери [72].
Досліджуючи вищу освіту, слід враховувати її відкритий характер, тенденції глобалізації освітнього простору.
Кризові явища в економічній та соціальній сферах суспільного розвитку свідчать насамперед про неефективність здійснюваних останнім часом відповідно до нових політико-ідеологічних і соціально-економічних орієнтирів спроб трансформувати систему освіти України. Адже об'єктивно неминучий процес руйнування адміністративно-командної системи в нашій країні на певному етапі відбувався поспішно, без створення адекватної законодавчої бази і моделі управління системою освіти.
Більше того, поширювалось уявлення щодо доцільності послаблення управлінсько-регулятивної функції, у зв'язку з переходом до ринкових відносин. У результаті державна влада значною мірою втратила важелі управління життєво важливими процесами, виявилася неспроможною здійснювати необхідні перетворення в сфері освіти.
У зв'язку з цим ключового значення нині набуває вибір стратегії подальшого розвитку вищої освіти в Україні. Оптимізація вибору певним чином залежить від зваженої оцінки процесів, які відбуваються у європейському і світовому освітньо-правовому просторах.
Отже, існуючі спільні закономірності, тенденції розвитку, а також прагнення розв'язати наявні проблеми в країнах Європи зумовили появу нового суспільного явища загальноєвропейського освітнього простору, що сприятливо позначилося на реалізації міжнародних педагогічних процесів, серед них: "Освіта для всіх" (провідна ідея полягає в розширенні освітніх можливостей для учнів масової середньої школи та забезпеченні всіх рівними умовами навчання); "Суспільство, що постійно навчається" (проект, зорієнтований на забезпечення школярів навичками і прагненнями до неперервної освіти впродовж усього свідомого життя); "Диференціація навчання" (проект має на меті створити гнучку внутрішньошкільну структуру з забезпечення умов для найповнішої реалізації природних можливостей учнів, а також збільшення частки елітарного приватного навчання); "Ефективність освіти" (реалізація проекту передбачає організаційне забезпечення раціонального і результативного функціонування шкільної системи шляхом впровадження ефективних навчальних програм, підручників, освітніх технологій, здійснення міждержавної інтеграції управлінських систем, координації педагогічних досліджень, створення нових форм фінансування в системі загальної освіти).
З метою визнання загальної еквівалентності періодів університетського навчання 6 листопада 1990 р. у Римі була прийнята Європейська конвенція про еквівалентність періодів університетського навчання. У цій Конвенції під поняттям "вищі навчальні заклади" було означено: а) університети; б) інші вищі навчальні заклади, що визнані компетентними органами держави, на території якої вони знаходяться. Період, протягом якого студент навчався у вищому навчальному закладі другої країни був визначений як еквівалентний аналогічному періоду, протягом якого студент навчався в навчальному закладі початкового навчання, за умови: що між цими закладами або між компетентними органами держав є попередня домовленість. У Парижі 21 грудня 1979 р. була прийнята Конвенція про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту та наукових ступенів у державах регіону Європи. У Сорбонській декларації від 25 травня 1998 p., в основу якої покладено такі самі міркування, наголошується на магістральній ролі університетів у розвитку європейського культурного виміру. У ній підкреслюється, що створення європейського простору в сфері вищої освіти є ключовим шляхом сприяння мобільності та працевлаштуванню громадян, а також розвитку континенту в цілому. Група європейських держав взяла на себе зобов'язання щодо досягнення визначених у Декларації цілей, підписавши її чи висловивши принципову згоду. Зі свого боку, європейські вищі навчальні заклади взяли на себе завдання та головну роль у створенні європейського простору вищої освіти. Важливе значення у формуванні європейського простору в сфері вищої освіти відіграла спільна декларація міністрів освіти, підписана 19 червня 1999 р. у м. Болоньї. Як зазначено в спільній декларації, "Європа знань" є на сьогодні широко визнаним незамінним фактором соціального і людського розвитку, а також невід'ємною складовою зміцнення та інтелектуального збагачення європейських громадян, будучи спроможною надати їм необхідні знання для протистояння викликам нового тисячоліття разом із усвідомленням спільних цінностей та належності до єдиної соціальної та культурної сфери [16; 82].
Відтак, загальновизнаним є першочергове значення освіти та освітнього співробітництва для розвитку та зміцнення стабільних і демократичн
- Київ+380960830922