РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ТЕНДЕНЦІЙ
ФОРМУВАННЯ САМОСТІЙНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ
У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
2.1. Характеристика сучасного стану та особливості самозайнятості населення у сільському господарстві.
Визначаючи однорідні типи регіонів за рівнем самостійної зайнятості селян ми з'ясували, що вони відрізняються за соціально-економічним розвитком, кон'юнктурою ринку робочої сили, продуктивністю праці, умовами сільськогосподарського виробництва тощо. Встановлено, самозайнятість - це складний процес, формування якого залежить від комплексу чинників економічного, організаційного, технологічного, інформаційного, демографічного, соціально-психологічного та екологічного плану у їх взаємозв'язку. Це підкреслює необхідність проведення глибокого наукового аналізу зайнятості сільського населення кожного конкретного регіону і на цій основі розробки заходів використання робочої сили та управління нею.
У попередньому параграфі ми з'ясували, що Житомирська область випадає із типових спостережень щодо формування самостійної зайнятості у сільському господарстві. В зв'язку з цим ми вирішили дослідити тенденції та особливості зайнятості селян, а також соціальне середовище сільської місцевості цього регіону. Мета - визначити основні причини низького рівня самостійної зайнятості населення у сільському господарстві. Здійснений нами аналіз сформує базову основу для прогнозування самостійної зайнятості населення у сільському господарстві області.
Житомирська область займає 5 % території України, де на початок грудня 2001 р. за даними Всеукраїнського перепису населення проживало 1389,2 тис. осіб, у тому числі 614,1 тис. чол., або 44,2 % сільського. Основні соціально-економічні показники області свідчать про аграрне спрямування економіки. Частка промислової продукції за останні 5 років набула тенденції стійкого зменшення і нині складає лише 1,2 % в структурі валової продукції промисловості в розрізі регіонів України. Частка продукції сільського господарства цього регіону в Україні у 2 рази більше за промислову продукцію і коливається у межах від 3,5 до 4,1 %. Сільське господарство області відіграє важливу роль за рядом позицій у розвитку АПК не тільки Житомирщини, але й країни в цілому:
* визначає розвиток та функціонування переробної промисловості, займаючи пріоритетні позиції в країні по виробництву хмелю, льону, картоплі та молока;
* забезпечує населення основним продовольством;
* надає робочі місця більш як для 130 тис. чоловік;
* є основним джерелом доходу для існування сільського населення;
* визначає напрям та розвиток експортно-імпортних операцій області.
Отже, стан аграрного сектора Житомирської області є визначальним фактором економічного зростання цього регіону та рівня добробуту значної частини його населення.
Основні соціально-економічні показники області за останні три роки свідчать про стабілізацію та нарощування темпів розвитку економіки. Зростають показники валової доданої вартості, вартості основних засобів, інвестицій в основний капітал, обсягу продукції промисловості, сільського господарства (за винятком рослинництва), вироблених послуг та інші (додаток Б). На відміну від таких позитивних зрушень в економіці області, показники зайнятості навпаки свідчать про зниження економічної активності населення, погіршення якісних показників зайнятості, значний рівень безробіття та збільшення чисельності незайнятих громадян трудоактивного віку. Невідповідність показників економічного зростання та погіршення економічної активності населення можна пояснити тим, що соціально-економічні чинники є вартісними, тобто формуються насамперед під впливом цін та рівня інфляції. Показники зайнятості та ринку праці позбавлені цінового впливу, а тому вони, на нашу думку, більш об'єктивно відображають сучасний стан соціально-економічних процесів області.
Для їх аналізу ми використали інформацію вибіркового обстеження населення з питань економічної активності, яке проводиться державними органами статистики з 1995 р. та інші матеріали Житомирського обласного управління статистики. Для більш досконалого вивчення ситуації на сучасному ринку праці та з переходом України на міжнародну систему обліку за рекомендаціями МОП, у це обстеження з 1999 р., були введені зміни організаційного та методологічного характеру. У зв'язку з цим, ми вирішили проаналізувати інформацію тільки за останні три роки 2000-2002 рр.
З 2000 р. чисельність економічно активного населення набула тенденції постійного зменшення і у 2002 р. становила 604,8 тис. осіб. Це складає 59,9 % від загальної чисельності населення трудоактивного віку (15-70 років), що відповідно на 2,1 % менше у порівнянні з 2002 р.
Поступово зменшується чисельність населення, зайнятого економічною діяльністю. Рівень зайнятості знизився з 54,3 % у 2000 р. до 52,7 % у 2002 р. За віковими групами найвищий рівень зайнятості спостерігався у віці 40-49 років (75,8 %). За вищезазначеним обстеженням, в цілому по області зайнятість чоловіків вища, ніж жінок - 54,9 проти 46,9 відсотка, але освітній ценз їх гірший. Так, у 2002 р. 12,4 % зайнятих чоловіків мали повну та 15,8 - базову вищу освіту, у жінок ці показники склали 15,3 та 32,1 % відповідно.
На жаль, продовжує збільшуватись чисельність економічно неактивного населення у віці 15-70 років. У 2002 р. вона становила 404 тис. осіб, що на 18,6 тис. чол. більше, ніж у 2000 р. Частка зазначеної категорії складає майже половину всього населення області віком 15-70 років - 40,2 %.
В області у 2002 р. нараховувалось 73,4 тис. безробітних (за методологією МОП), що менше на 4,8 тис. чол., ніж у 2000 р. У 2001 р. за рівнем безробіття (згідно методології МОП), Житомирська область зайняла п'яте місце в країні - 13,7 %, після Чернівецької - 18,4, Тернопільської - 17,1, Сумської - 16,7 та Кіровоградської - 15,4 % областей. За даними 2002 р. рівень безробіття склав 12,1 %. Безробіття призводить до значних економічних втрат, порушує соціальну ста