РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ДОСВІДУ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
2.1 Аналіз ефективності використання персоналу на промислових підприємствах України
Відповідно до принципів системного підходу будь-яка економічна одиниця, зокрема, промислове підприємство розглядається як система різних елементів, такі як колектив працівників, будинки, спорудження, машини, механізми, сировина, які знаходяться під впливом сукупного фактора, що поєднує всі ці елементи в єдину систему. Таким фактором є виробничий процес. Під яким розуміється основна господарська діяльність виробничої організації. Управління покликане забезпечувати цілеспрямоване, відповідно до завдань на виконання обсягів робіт при необхідній економічності й очікуваних соціальних результатах, сукупне функціонування окремих елементів, що входять до складу аналізованої економічної одиниці. Воно містить у собі елементи базису і надбудови визначеної суспільної системи, та явища, які не можна віднести ні до базису, а ні до надбудови, як наприклад, технологія управління.
Управління на підприємстві здійснюється практично у всіх сферах діяльності. Це науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки, досвідчене і постійне серійне виробництво, маркетинг, планова і фінансова діяльність, техніка і технологія, робота з персоналом. Кожен такий аспект дає визначену картину якоїсь однієї сторони діяльності, і лише в сукупності вони являють собою більш-менш повну характеристику підприємства. Кожна з зазначених підсистем має своє цільове навантаження і не перекривається іншою цільовою підсистемою. Вони тісно пов'язані між собою і взаємно доповнюють одна одну. Однією з таких складових і є управління, за своїм значенням воно займає одне з головних місць у загальній схемі управління виробництвом. Описувана галузь спирається на об'єктивні закони суспільного розвитку, що формулюються мікро- і макроекономікою, філософією, демографією, соціологією і, головним чином, наукою про організацію і управління працею.
У процесі аналізу робіт щодо управління персоналом ряд авторів [60, 64, 68, 75, 78, 86] виділяє такі етапи цієї діяльності:
розробку кадрової політики. Її можна підрозділити на дві стадії: загальнодержавну і внутрівиробничу. На першій встановлюються основи роботи з кадрами; розробляються типові структури підприємств, принципи і критерії підбору і розміщення кадрів, методики оцінки ефективності їх використання і контролю за ходом цієї роботи - загальні для всієї економіки. Ця робота здійснюється парламентом і урядовими комітетами і відомствами, а також підлеглими їм науковими і проектними організаціями. Внутрівиробничий аспект означає переломлення загальнодержавних розробок стосовно до умов підприємств країни, розробку в цих рамках актів внутрішніх принципів здійснення роботи з кадрами; внутрішню кадрову політику;
безпосередньо роботу з кадрами. Її практичне здійснення проводять на всіх рівнях господарського керівництва, коли основна вага припадає на підприємства й організації. Останнім часом частина цих функцій здійснюється на регіональному рівні - підбір робочих і інженерно-технічних працівників, частково підготовка робочих кадрів й фахівців. На частку республіканських і регіональних відомств приходиться контроль за ходом цієї роботи і частково участь у підборі, підготовці і перепідготовці керівних кадрів;
удосконалення форм організації праці і виробництва. Розробка структур конкретних підприємств, установлення прав і обов'язків окремих працівників і підрозділів, поліпшення документообігу, організація трудового процесу, основна частина цих робот також здійснюється в рамках підприємств;
відношення власне кадрової адміністрації.
Методи управління людьми на виробництві підрозділяються на три великих групи:
- адміністративно-організаційні, зв'язані з визначенням структури, функцій, прав і відповідальності апарата управління (підбор і розміщення кадрів, адміністративне распорядництво, контроль виконання);
- економічні, що створюють матеріальну зацікавленість усіх зайнятих у підвищенні ефективності і, що впливають на управління об'єктом економічно, через інтереси колективу й окремих працівників;
- соціально-виховні і психологічні, спрямовані на підвищення морального рівня працівників, які складаються з виховання відповідальності за доручену справу, мотивації, морального заохочення працівників, підтримки працездатних колективів, товариської обстановки у них).
Управління персоналом підприємства можна розглядати як цілісну систему "промислово-виробничий персонал промислового підприємства", що являє собою колектив людей, які утворюють структуру, визначену і відповідну:
застосовуваній техніці і технології, їх рівню, складності, особливостям;
умовам забезпечення процесів виробництва робочою силою, що вимагає знання процесів руху робочої сили і можливості використання цих процесів для забезпечення стабілізації трудових колективів;
встановленому регламенту управління, а саме комплексу юридичних норм, що визначають управління трудовими колективами.
Суб'єктом управління персоналом можна назвати лінійний персонал, що здійснює керівництво підлеглими підрозділами і колективами. Сюди ж відноситься функціональний апарат, тобто кадрова служба, що здійснює ряд облікових і організаційних функцій стосовно кадрів: прийом, звільнення, облік, а також примикають економічні і соціологічні служби, деякі інші підрозділи. До складу суб'єкта управління входять також різні робітники, профспілкові й інші громадські організації, наприклад, спілка раціоналізаторів і винахідників, науково-технічні спілки, що виконують ряд функцій по створенню колективу, по його вихованню, по розвитку творчої активності його членів і, нарешті, сюди повинні бути включені неформальні лідери, що мають місце в колективі.
Слід зазначити декілька моментів стосовно до суб'єкта управління. По-перше, це співвідношення людського і машинного факторів в межах об'єкту управлінн