РОЗДІЛ 2
МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА СИТУАЦІЯ УКРАЇНИ: ОЦІНКА СЕРЕДОВИЩА ФУНКЦІОНУВАННЯ ТРУДОВОГО
ПОТЕНЦІАЛУ
2.1. Медико-соціальні підходи до оцінки середовища як ресурсу життєдіяльності
населення
Загальновідомо, що довкілля детермінує будь-яку діяльність людини, тобто її
життєдіяльність в цілому: в одних ділянках геопростору вона почуває себе
комфортно і може інтенсивно здійснювати всяку діяльність, в інших стан її
здоров’я погіршується, можливість реалізувати діяльність зменшується, а інколи
виникає й загроза життю людини.
На думку багатьох вчених, найголовнішим питанням, яке людина ставить перед
природним середовищем, це питання про те, чи зможе воно забезпечити умови для
життєдіяльності, а, отже, і для економічної діяльності. Прагнучи вижити в тих
чи інших умовах середовища, людина постійно взаємодіяла з ним, суттєво змінюючи
його. З плином часу питання життєдіяльності, зокрема господарської діяльності
людини в процесі її взаємодії з довкіллям, як природним, так і соціальним,
перетворилося в одну з найголовніших проблем використання трудового
потенціалу.
Змінюючи довкілля, людина трансформує й свою власну природу, оскільки вона, з
одного боку, є його частинкою. З іншого боку, людина - це складна біосоціальна
система, яка безперервно взаємодіє із зовнішнім середовищем, що виступає по
відношенню до людини головним ресурсом її життєдіяльності. Цей ресурс, тобто
всі параметри довкілля досліджувалися різними науками з точки зору його
придатності для функціонування живих організмів, зокрема людини. Так, в рамках
медичної географії, медичної кліматології, екології, соціальної медицини
сформовані групи оціночних показників системи “довкілля – індивідуальне
здоров’я, суспільне здоров’я”. Безумовно, результати цих досліджень
використовуються для висвітлення впливів довкілля на здоров’я людини, групи
людей, етносу чи цивілізації.
Наприклад, такі вчені, як Б.Алісов, Л.Берг, М.Будико, О.Бучинський, О.Воєйков,
А.Григор’єв, М.Іванов, В.Кеппен, Г.Селянинов, М.Щербань та ін. приділяли увагу
розробці кліматичного районування світу й України, з метою визначення
екстремальних і комфортних районів з точки зору впливу клімату на існування
людини [53, с.167-171].
Виявленню головних закономірностей виникнення і поширення небезпечних для
існування людини явищ природи присвятили свої праці В.Бабиченко, І.Бучинський,
М.Гук, К.Логвинов, І.Половко, А.Шахнович та ін. [54, с.87-89].
Здійснена низка біокласифікацій погоди, які використовуються з метою оцінки
метеотропних реакцій і захворювань людини [52, с.105; 53, с.167-169; 54,
с.51].
Вивчені природні вогнища захворювань людини [368, с.75-77]. В Україні,
наприклад, в різних природно-територіальних комплексах виділені природні
вогнища таких захворювань, як арбовірусні інфекції, лептоспіроз, туляремія,
кримська геморагічна гарячка, орнітоз та ін. Можна навести й інші приклади
подібних досліджень, які є надзвичайно важливими для оптимізації
життєдіяльності населення [54, с.86-87].
Але, економічні науки, зокрема економіку праці, регіональну економіку,
розміщення продуктивних сил та інші, цікавить не просто система “довкілля –
індивідуальне здоров’я, суспільне здоров’я”, а дещо складніша система,
наприклад, така, яка досліджується в даній дисертації, а саме: “довкілля –
здоров’я - запаси праці – використання трудового потенціалу - здоров’я -
довкілля”. В зв’язку з цим в полі зору економічних наук, виходячи з їх власного
предмету дослідження, повинно перебувати вивчення довкілля як ресурсу
життєдіяльності населення, зокрема медико-соціальної оцінки середовища як
ресурсу життєдіяльності.
Суть медико-соціальної оцінки середовища як ресурсу життєдіяльності полягає у
виявленні відхилень фактичних параметрів середовища та наявних запасів ресурсів
у ньому від таких його параметрів, які здатні забезпечити належну тривалість
життя, збереження і примноження кількості індивідуального та суспільного
здоров’я, відновлення і збільшення запасів праці. Безумовно, ці відхилення
можуть бути наслідками дії різних факторів, в тому числі й соціальних.
Таким чином, медико-соціальна оцінка середовища як ресурсу життєдіяльності
населення є міждисциплінарною проблемою, розв’язання якої повинно бути в полі
зору таких наук, як медична географія, соціальна гігієна, загальна і
комунальна гігієна, геронтологія, педіатрія, медична генетика і, безумовно,
економіка.
При цьому, проблема комплексної медико-соціальної оцінки середовища як ресурсу
життєдіяльності населення не може бути вирішена без розробки загальної наукової
основи в рамках економічної науки для вивчення впливу на здоров'я людини
факторів навколишнього середовища. Це означає, що необхідно виявити загальні
економічні та регіонально-економічні закономірності взаємодії людини з
навколишнім середовищем та наслідки такої взаємодії в контексті їх впливу на
формування здоров’я, відтворення населення тощо, розробити теоретичні та
методологічні основи вивчення цієї взаємодії в фундаментальному плані і
запропонувати наукові основи цільового спрямування раціонального
природовикористання в прикладному аспекті.
Звичайно, для цього необхідні інтеграція і теоретичні узагальнення даних всіх
економічних та інших дисциплін, що вивчають ці питання. Але, такі узагальнення
повинні здійснюватися, насамперед, в рамках економіки праці та регіональної
економіки, оскільки саме ці науки через призму господарювання вивчають
закономірності взаємодії людини з навколишнім середовищем в процесі праці, які
зумовлюють її здоров'я і хвороби. Адже, господарська діяльність спричинила
посилення на
- Київ+380960830922