РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
2.1. Дослідження чинників, що визначають процеси реструктуризації системи управління підприємств
Дослідження процесів реструктуризації системи управління передбачає виявлення істотних чинників, що визначають динаміку, ступінь системності і комплексності заходів реструктуризації [65; 66].
Аналіз чинників призначений для виявлення і кількісного опису узагальнюючих характеристик, що достатньо описують весь набір вихідних і результуючих показників, відображаючи тим самим закономірності розвитку досліджуваної системи [30]. Розглядаючи групу підприємств як цілісну систему, якій властиві внутрішні особливості, за допомогою факторного аналізу визначимо закономірні типові поєднання значень безпосередньо вимірюваних ознак, що зустрічаються найчастіше. Сформульовані чинники можуть інтерпретуватися як визначені напрямки реструктуризації, азначення факторних навантажень - значущість кожного з них у процесі змін[32].
Закономірні чинники формування процесів реструктуризації, що діють на підприємствах, зведені в табл. 2.1.
Представлені нами показники, їх послідовність дають змогу припустити, що цей чинник характеризує зміни в стані виробничого потенціалу й ефективність його використання. Структурні зміни виробничого потенціалу визначають якісний рівень виробництва, впливають на формування собівартості продукції, визначають загальний стан активів підприємства, необхідних для ефективної діяльності.
Таблиця 2.1
Чинники, що визначають процеси реструктуризації системи управління промислових підприємств
Умовні познач. чинниківНазва чинниківСтруктура показників, що визначають чинники F1 Зміни у стані виробничого потенціалу та ефективність його використання структура виробничого потенціалу;
якісний стан виробничого потенціалу і його елементів;
ефективність використання виробничого потенціалу та його складових F2 Зміни у технічному стані основних засобів та ефективність виробництва технічний рівень основних засобів;
ефективність використання основних засобів виробництва F3 Зміни у виробничій діяльності та кадровій політиці ефективність виробничої діяльності;
ефективність використання кадрів;
ефективність управління кадрами F4 Зміни в структурі основних засобів підприємства структура та стан основних засобів F5Реорганізація кредитної політики підприємстваефективність використання обігових коштів
Ситуація, що склалася на промислових підприємствах, характеризується невідповідністю обсягу і структури виробничого потенціалу реальним обсягам виробництва. Це призвело до простоювання основних засобів, заморожування засобів підприємства в незавершеному виробництві і запасах. Наявність значної частини потенціалу, що не використовується, стала однією з основних причин низької рентабельності і збитковості підприємств. Як показав аналіз, до 1998 р. дії підприємств були спрямовані на скорочення виробничого потенціалу і стабілізацію виробництва. З 1999 р. спостерігається нарощування обсягів виробництва і виробничого потенціалу. Негативним є той факт, що приріст виробничого потенціалу супроводжується зниженням загальної рентабельності підприємства. У зв'язку з цим необхідно визначити ту частину потенціалу, що впливає на рівень рентабельності. Тут важливо визначити оптимальне співвідношення в елементах виробничого потенціалу: активні і пасивні основні засоби, що використовуються в рентабельному виробництві; активні і пасивні основні засоби, що використовуються в нерентабельному виробництві; основні засоби, що не використовуються у виробництві; незавершене виробництво і невстановлене устаткування; виробничі запаси. Такий поділ має велике значення в процесі реструктуризації, якщо основною причиною зниження рентабельності виробництва всієї або окремого виду продукції є матеріально зношені і морально застарілі основні засоби або низько виробниче устаткування. Як показав аналіз, стан основних засобів на досліджуваних підприємствах характеризується стійким зростанням їх зносу (понад 51%, на деяких підприємствах коефіцієнт зносу перевищує 70%), що свідчить про тривале погіршення матеріально-технічної бази підприємств. Це потребує більш інтенсивних змін, спрямованих, по-перше, на виявлення і скорочення тієї частини основних засобів, що не бере участі у виробництві і вимагає додаткових витрат на її утримання; по-друге, на підтримку працездатного стану і своєчасного відновлення основних засобів, що пов'язані з випуском рентабельної продукції й впливають на рівень рентабельності; по-третє, на визначення оптимальної для виробництва величини виробничих запасів і незавершеного виробництва. Крім того, взаємозумовленість процесів нарощування виробничого потенціалу і зниження рівня рентабельності підприємств свідчить про труднощі у збуті продукції і вимагає більш активних заходів реорганізації служби маркетингу.
Другий чинник утворений такими показниками: коефіцієнт відновлення основних засобів; чисельність працівників, які пройшли підвищення кваліфікації; обсяг виробничих запасів; капіталовіддача; відношення дебіторської заборгованості до кредиторської; підготовка кадрів, коефіцієнт обороту робітників, прийнятих на роботу, коефіцієнт обороту працівників, які вибули; фондовіддача основних засобів; оборотність кредиторської заборгованості; чисельність працівників. Така послідовність показників характеризує фактор змін у технічному стані основних засобів і ефективність виробництва. Цей чинник характеризується скороченням усіх видів витрат і економією ресурсів. Це досягається за рахунок: ліквідації нерентабельних виробництв, закриття збиткових цехів, переоцінки основних засобів, списання, продажу, здавання в оренду виробничого устаткування, підтримки незавершеного виробництва і виробничих запасів на рівні нормативів. На початковому етапі реструктуризації такі зміни у виробничій діяльності є, як правило, основним джерелом подолання збитков