РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КАЗКИ З ОПОРОЮ НА РОЗКРИТТЯ ЇЇ КОСМОГОНІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ
2.1. Педагогічні і методичні умови вивчення казки......................86
2.2. Підготовка та проведення констатувального зрізу..................97
2.3 Організація формувального експерименту............................116
2.4. Перевірка ефективності запропонованої методики.................138
ВИСНОВКИ..............................................................................151
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................156
ДОДАТКИ.................................................................................177
ВСТУП
У час розбудови суверенної України і демократизації суспільства посилюється інтерес до української культури, історії, фольклору, зокрема казки.
Саме у фольклорних творах знайшли відбиток особливості світогляду, мислення, моралі нашого народу. У цьому жанрі втілені думки, надії, сподівання, естетичні ідеали українців, відображена багатовікова боротьба із ворогами "...треба нам іти між нарід, розсліджувати на місці, збирати з його власних уст пісні, що їх нарід ховає у пам'яті тисячами, записувати його приказки і поговірки, його повісті і перекази, словом, нам треба іти в нарід і учитися в ньому мудрості" [280, 61].
Український фольклор є предметом вивчення різних дослідників уже понад п'ять століть. У 19 ст. фольклорні джерела привертали увагу багатьох етнографів, літературознавців, педагогів, філософів: Ф.Колесси, С.Людкевича, М.Максимовича, О.Потебні, М.Костомарова, П.Куліша, М.Драгоманова, А.Метлинського, Л.Боровиковського, М.Шашкевича та ін.
Велику роль у збиранні фольклорних текстів відіграли майстри художнього пера Г.Квітка-Основ'яненко, Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка, С.Руданський, І.Нечуй-Левицький, Л.Глібов та інші.
Творчі ідеї нерідко втілювалися дослідниками у казках (І.Франко "Фарбований Лис"), оскільки саме в них звичаї, традиції народу ставали більш доступними для розуміння, осмислення і виховний вплив на людей.
Володіючи багатою народнопоетичною спадщиною, фольклористи підготували ґрунт для глибокого дослідження казки як жанру, навичерпної духовної скарбниці народу.
У різні часи різними дослідниками казка вивчалася у різних аспектах. Так, філологи досліджували позначення кольору і світла у казці (Т.Коротич); особливості літературної казки як жанру (О.Сорокотенко); мовну картину української фантастичної казки (С.Лавриненко); семантико-синтаксичну структуру казки (С.Шевчук); структурну форму мовлення персонажів (Т.Вавринюк); часову структуру (О.Боднар); жанрові особливості різних видів казок (В.Анікін, В.Бахтіна, О.Бріцина, Н.Відерникова, Л.Дунаєвська, І.Копка, С.Мишанич, В.Пропп, А.Никифоров, Н.Рошияну). Ними вивчені поетико-стильові традиції фантастичної казки (В.Шабліовський); особливості реалізації антропоцентризму казкового тексту (О.Лещенко); питання історичного розвитку структури і семантики казок (Б.Кербеліте).
З погляду філософів, казковий текст розглядається як феномен культури (О.Величко), що має у своїй структурі "глибинні варіанти..., які є збереженими в усіх метаморфозах єдиної казкової основи" [48, 4].
Психологічною наукою виявлені особливості сприймання і розуміння казки (В.Андросова, І.Бех, Л.Виготський, Л.Гурович, Д.Ельконін, О.Запорожець, Г.Леушина, О.Соловйова, Н.Циванюк).
З позиції лінгводидактики, казка розглядалася ученими як засіб виховання (Р.Жуковська, С.Литвиненко, О.Соловйова, О.Усова, С.Бакуліна); джерело формування естетичних почуттів (В.Пабат). У дослідженнях С.Алієвої, Н.Карпінської, Н.Насруллаєвої, Л.Фесенко йдеться про вплив казки на мовленнєвий розвиток дітей, формування зв'язного мовлення. Проте, незважаючи на багатовекторність напрямів вивчення казки, малодослідженим залишається питання щодо оволодіння її змістом з опорою на космогонію (визначення витоків, коріння).
Не припиняються дискусії щодо походження і витоків казкових образів, символіки, магічних чисел, імен персонажів - космогонічного матеріалу, який, власне, становить основу цих творів. Становлення казкових образів привертало увагу багатьох вчених (Л.Дунаєвська, С.Мишанич, В.Пропп), хоча в дослідженнях цих авторів відсутній матеріал з методики опрацювання змісту казки через тлумачення космогонії образів, явищ, ситуацій.
Сьогодні Україні потрібна ініціативна, мисляча, творча молодь. Як зазначає В.О.Сухомлинський, "людина лише тоді стає активним, не мертвим членом нації, коли досконало знає, хто вона і з якого вона роду, коли дійсно знає свій народ, знає його історичну долю, його колію в історичнім житті, його природжену національну вдачу, здібності, хист, одним словом, знає й виразно відчуває ті прикмети, що відзначають його як окрему націю; коли знає, що в того народу є вічно цінного, характерного і що тимчасового, поверхового; коли розуміє, чому саме цей народ має такі - от риси національного обличчя, а не інші; коли безпосередньо не тільки відчуває всіма фібрами душі, а й впевнено, щохвилини розуміє свою органічно-психологічну приналежність до такої от нації, а не до іншої" [247, 5]. Саме таку людину можна виховати художнім словом. Тому нині нагальною потребою є вивчення усної народної творчості, зокрема казки, в загальноосвітній школі - початковій та основній ланці. Адже відомо, що, не знаючи свого коріння, своїх витоків, походження (традицій, звичаїв, пісень, свят, приказок, казок), нація не зможе виховати справжнього патріота своєї країни. Цю потребу повинні розуміти вчителі-словесники, забезпечувати взаємозв'язок літератури, фольклору та народознавства. Такі знання сприятимуть розширенню світогляду та викликатимуть інтерес до народної творчості.
Зазначені аспекти ставлення до духовних цінностей, вироблення нових моральних та естетичних критеріїв спонукали нас дослідити проблему вивчення української казки засобом космогонії.
Слід зазначити, що знання фольклору