розділ III] відносять агропромисловий, паливно-енергетичний, військово-промисловий комплекси, транспорт, зв`язок. Згідно статті 12 Закону [71] розглядає питання щодо формування та виконання НПІ, програм і завдань (робіт ) з інформатизації Науково-технічна рада НПІ.
Таким чином, НПІ стосується лише вітчизняних підприємств пріоритетних галузей народного господарства і органи державної влади у реалізації НПІ, в межах їх компетенцій, вирішують проблеми з інформатизації саме цих галузей. Формування систем внутрішньої управлінської інформації актуально і необхідно також і для вітчизняних виробничих підприємств інших галузей народного господарства. Тобто державна підтримка вітчизняних виробничих підприємств у сфері інформатизації дещо обмежена. Тому, автором і запропоновано створення Ради з питань розвитку корпоративних систем фінансово-економічного управління при Міністерстві економіки, а певні завдання автоматизації стосовно розвитку і поширенню автоматизованих СВУІ на підприємствах пріоритетних галузей дійсно можна запропонувати для вирішення Науково-технічній раді НПІ при Держзв`язку.
Отже, на основі вітчизняного та закордонного (російського) досвіду процесу впровадження СВУІ було виявлено та прокласифіковано типові проблеми, що перешкоджають цьому процесові та надано рекомендації заходів щодо їх усунення як на макро-, так і на мікрорівнях [75-78].
1.3. Інформаційні технології фінансово-економічного управління
Сьогодні практично кожна комп`ютерна система містить елемент (підсистему) фінансово-економічного управління у тому або іншому вигляді, або її створення планується у майбутній час, а з іншого боку, створення системи фінансово-економічного управління неможливо без використання комп`ютерної мережі. У зв`язку з цим питання побудови автоматизованих ІСУ (корпоративної інформаційно-аналітичної системи, системи фінансово-економічного управління, т.ін.) або автоматизованих систем внутрішньої управлінської інформації є актуальним для більшості вітчизняних фірм (компаній, підприємств).
Як правило, до пошуку нової ІСУ призводить одна із наступних причин: слабка інтегрованість існуючих підсистем, їх локальність, обмеженість функцій, слабка гнучкість; відсутність системи планування та прогнозування фінансових потоків; відсутність системи планування бізнес-ресурсів (матеріалів, потужностей ін.); відсутність необхідних інструментів для ефективного управління бізнесом (системи підтримки прийняття рішень, контролінгу, управління витратами та собівартістю). Додатково фахівцями віявлено наступні, більш специфічні потреби, що також призводять до пошуку нових рішень: необхідність вести фінансовий облік по західним стандартам (наприклад, за вимогою західних інвесторів); об`єктивна потреба у веденні управлінського обліку (проведення деталізованого аналізу витрат та собівартості).
Застосування інформаційних технологій можливо і необхідно вже на перших етапах проектування СВУІ. Це робить її постановку чітко прописаною послідовністю операцій бізнес-моделювання, що гарантує точність і якість результату. Ефективність роботи всієї організації часто знаходиться у прямій залежності від ефективності функціонування інформаційної системи. Її розробка може вестися двома шляхами: самостійна розробка та впровадження існуючого програмного забезпечення. Багато керівників частіше обирають другий шлях. Таким чином, проблема відбору програмного забезпечення на ринку програмних продуктів для автоматизації процесу прийняття управлінських рішень дуже актуальна в сучасних умовах розвитку підприємств. Одним із найважливіших моментів при виборі відповідного програмного забезпечення - це виявити, чи співпадають концепція СВУІ та концепція побудови програмного забезпечення.
Згідно з думкою, висловленою в [79], більшість керівників, співробітників підприємств, українських розробників програмного забезпечення поверхово ознайомлені з термінами, що використовують. Поверхове знання багатьма потенційними клієнтами деталей технології програмного продукту та сферами його застосування, з одного боку, створює деякий ореол універсальності інструменту, здатнього вирішити абсолютно усі проблеми, з другого боку - підштовхують постачальників програмного забезпечення використовувати певний маркетинговий хід, суть якого - декларування того, що запропонований продукт включає деякі потрібні елементи /можливості, модулі, технології, засоби/ не вдаючись до уточнення, які конкретно елементи включені та на якому рівні автоматизації. В [79] зауважено, що це призводить до того, що клієнт пізно усвідомліє різницю у тому, що йому потрібно, з тим що йому пропонував постачальник, а це означає повний провал процесу впровадження.
Продовжуючи вищезгадану думку, у [80] підкреслюється, що зараз спостерігається різноманіття термінів, що описують поняття автоматизованої системи, до вітчизняних термінів додаються іноземні, що спричиняє додаткову плутанину, немає однозначного тлумачення та розуміння того, що уявляє собою множина інформаційних технологій, що використовуються на підприємствах в їх діяльності. На підприємствах створюються и впроваджуються АСУПи, ІСУПи, КІСи, MIS, КСУ, УІС, КІАСи, СФЕУ1 та ін. Основна причина такої ситуації - відсутність сучасних стандартів в цієї галузі. Тому пропонується для запобігання плутанини називати їх інформаційними системами управління (ІСУ)[80, с.16].
Таким чином, експерти виділяють дві вагомі причини, які дезорієнтують споживача при відборі продукту: плутанина у термінах та недостатньо конкретизована інформація про можливості програмного продукту. Разом із тим, відбор на сучасному ринку автоматизованих систем відбувається за такими основними критеріями: масштабність вирішуваних завдань; тип інформаційної технології управління; функціональні завдання; ціна. Безперечно, що серед схожих за можливостями програмних продуктів, вирішальну роль відіграє ціна.
Згідно першого критерію, велике підприємство потребує більш масштабного програмного рішення, ніж мале. Таким чином, вини
- Київ+380960830922