Р О З Д І Л 2
Кримінологічний аналіз детермінант злочинності у незалежній Україні
2.1. Вплив економічного фактора на динаміку і структуру злочинності
У період між 1991 і 1995 роками Україна пережила різке зростання рівня зареєстрованої злочинності. В середньому темп її приросту в період з 1990 по 1995 р. становив 12,2%. Тенденція зростання загального рівня злочинності особливо була помітною у 1992 р. (+18,5%), проте найбільша кількість злочинів була зареєстрована у 1995 р., яка досягла майже 642 тис., а коефіцієнт злочинності в розрахунку на 100 тис. населення становив 1241 [26, с.83]. Беручи, для прикладу, тодішнє зростання рівня умисних вбивств (у 1991 р. - 2902 випадків, а 1992 р. - 3679), можна говорити, що така ситуація була зумовлена збільшенням конфліктності у суспільстві на фоні зубожіння населення та безробіття, зростаючим рівнем організованої злочинності, і, зокрема, появою в країні достатньо великого прошарку людей (бізнесменів, банкірів, політиків), що раптово збагатились на величезні суми та їх небажанням і невмінням вирішувати свої суперечки цивілізованими способами.
Досить високим темпом зростання злочинності відзначений 1993 р. (+12,2%). Він увійшов в історію як час гіперінфляції, втрати мільйонами людей своїх грошових заощаджень в банках і страхових компаніях. Негативна тенденція динаміки продовжувалася і в 1994 р., коли частка тяжких злочинів стрімко зросла - від 27 до 45%. Така динаміка злочинності у перші роки незалежності України пояснюється змінами у структурах факторів злочинності, що відіграли у цьому відношенні негативну і дестабілізуючу роль.
Здійснення комплексу правових, організаційних і практичних заходів дещо змінили криміногенну ситуацію в державі, розширили спектр позитивних тенденцій в організації профілактики злочинних проявів. Починаючи з 1996 р. відбулися позитивні зміни у структурі і динаміці злочинності, зменшилась кількість зареєстрованих злочинів: у 1996 р. - на 3,8%, у 1997 р. - на 4,5%, у 1998 р. - на 2,2%, у 1999 р. - на 3%, у 2000 р. - на 0,1%, у 2001 р. - на 9%, а у 2002 р. - на 10,5% [26, с.84]. Незважаючи на певне зниження рівня злочинності в Україні, криміногенна ситуація в державі залишалася складною, більше того, у 2003 р. була втрачена тенденція до зменшення кількості зареєстрованих злочинів. Упродовж 2003 р. в державі було зареєстровано 566,4 тис. злочинів, що на 23% більше, ніж у 2002 р., у тому числі загальнокримінальної спрямованості - на 25,7% (513,2 тис.) [26, с.84]. Намічена у 2003 р. тенденція до збільшення рівня злочинності тривала й у 2004 р., в якому було зареєстровано 527,8 тис. злочинів, протягом же 2005 р. кількість злочинів, зареєстрованих органами внутрішніх справ, зменшилась до 485,7 тис. [214, с.236; 215, с.169].
Основне джерело різкого зростання злочинності в Україні після 1991 року слід шукати в корисливих (крадіжки, пограбування, шахрайства, вимагательства тощо) та економічних злочинах (розкрадання державного або колективного майна шляхом присвоєння чи розтрати або зловживання службовим становищем, виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів, шахрайство з фінансовими ресурсами, ухилення від сплати податків, злочини у фінансово-кредитній системі, банківській сфері тощо). Так, рівень лише крадіжок піднявся з 29,1% від всіх злочинів в 1980 році до 48,5% в 1990 році і до 56-58% в 1992-1993 роках. Як засвідчує МВС України динаміка злочинів, вчинених у сфері економіки в 1995 р., дорівнювала в Україні 29,9%, для порівняння з іншими країнами СНД: в Росії - динаміка 7,7%, в Білорусі - динаміка 14,1%, в Казахстані - динаміка - 6,7% [239]. Достатньо цікавою є взаємопов'язаність злочинів корисливої спрямованості як підгрунтя із законною економічною діяльністю. Вдаючись до вимагання, кримінальні структури перебирають на себе контроль за перспективними підприємствами, вводять до їх складу своїх представників та в такий спосіб примножують кошти, здобуті злочинним шляхом.
Що стосується наступних років, то динаміка викритих злочинів у сфері економіки свідчить про незначне зростання їх кількості з 65,3 тис. у 1998 р. до 65,9 тис. у 2000 р. та спад до 52,7 тис. у 2001 р. і до 43,2 тис. у 2003 р. [26, с.89]. Причини цього спаду вбачаються, зокрема, у загальному підвищенні рівня життя наших громадян, змін у правовому полі держави (декриміналізації з прийняттям у 2001 р. нового Кримінального кодексу України ряду діянь, за які раніше передбачалась кримінальна відповідальність) тощо. В подальшому, аналізуючи дані 2004 і 2005 рр., приходимо до висновку про зростання кількості злочинів економічної спрямованості: до 44171 і 45107 відповідно [215, с. 177].
Переважання злочинів з корисливих мотивів - це звичне для часів економічного занепаду явище. Зміни в Україні відбувалися особливо швидко, що викликало соціальну напругу, пов'язану із раптовим та стрімким соціальним розшаруванням, прагненням до накопичення матеріальних благ, а також обмеженим для більшості населення доступом до законних шляхів досягнення благополуччя.
Стабільність у суспільстві піддається серйозному випробуванню, коли різниця між рівнем життя багатих і бідних прошарків населення перевищує 10-разову величину. Розшарування в українському суспільстві призвело до появи незначного відсотка дуже багатих людей, тоді як понад 60% населення перебуває за межею бідності [122, с.84]. За соціологічними даними, суспільство криміналізується, якщо в ньому за межею бідності перебуває більше 10% населення. Так званий середній клас, якщо він переважає у суспільстві, є запорукою його стабільності.
Причини такої ситуації слід шукати в тому числі і в економічних відносинах, в їх протиріччях, незбалансованості господарського механізму, недоліках економічного планування, а також у системі розподілу матеріальних благ.
Відомий німецький вчений-кримінолог Г. Шнайдер вважає, що існують три теорії, котрі намагаються обгрунтувати вплив економіки на злочинність:
* Теорія депресії, за якою рівень злочинності у періоди високої кон'юнктури зменш
- Київ+380960830922