РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТЛОВОГО СЕРЕДОВИЩА В СЕЛАХ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ
Розвиток типів поселення, садиби, житлового будинку взаємопов'язаний з суттєвими змінами у суспільстві, в організації праці та інших сторонах побуту. Тому важливо виявити роль різних чинників, які визначають розвиток поселень і їх забудову в різних соціально-економічних умовах.
Основні чинники, які впливають на формування сільського житлового середовища, можна поділити на: природно-географічні, демографічні, соціально-економічні, екологічні, господарсько-побутові, історико-етнографічні та духовні (рис.2.1).
2.1. Природно-географічні, демографічні, соціально-економічні та екологічні умови сільського середовища Тернопільщини
Визначальними в розвитку Тернопільської області є природно-географічні чинники, що впливають на розвиток і розселення сільського населення. Площа Тернопільської області - 13,8 тис. кв. км, що становить 2,3% від території України. В області є 1053 поселень, з яких 18 міст, 17 селищ міського типу і 1018 сіл (станом на 1.01.2005 р.). Область поділяється на 17 адміністративних районів, які відрізняються за своїм географічним положенням, кількістю населення, особливостями соціально-економічного розвитку [26].
Тернопільська область видовжена з півночі на південь на 195 км, а з заходу на схід в середній частині - на 129 км. Значна її протяжність позначається на розподілі сонячної радіації по території, зумовлює відмінності в температурному режимі в північній і південній частинах. Область лежить у районах панування західних вітрів і це впливає на формування на її території помірно континентального клімату з нежарким літом (середня температура липня: 18,00-18,80), м'якою зимою (середня температура січня: -4,50-5,40) і
достатньою кількістю опадів (550-700 мм на рік), відмінними у різних частинах. Велика кількість опадів влітку, впливає на зведення високих з великими виносами дахів над будівлями та галерей.
Географічне положення Тернопільської області є досить вигідним. Її розміщення в західній частині правобережного лісостепу - в зоні з родючими ґрунтами і достатнім зволоженням - сприяє розвитку сільськогосподарського виробництва, а положення поблизу індустріального Прикарпаття - розвитку різноманітних галузей промислового виробництва.
Подільський ландшафт це горби, порізані балками, ярами, потічками, річками, з внутрішніми водоймами (ставками, озерцями). Значно розчленована глибокими каньйоноподібними долинами рік місцевість Придністров'я переходить в центральній частині області у слабо хвилясту, майже ідеальну рівнину, яка на півночі змінюється горбогір'ям. Мальовничі ландшафти західної частини області, порізаної густою мережею ярів, балок і річкових долин, мають значні відмінності від ландшафтів східної частини. Різноманітність рельєфу сприяла виникненню різних варіантів у формах забудови сільських поселень, а особливості геологічної будови території завжди впливали на вибір прийомів забудови і конструкцій споруд. Природні умови зі своєрідним мікрокліматом у річкових долинах на захищених від вітру місцях були найсприятливішими як для проживання селян, так і для ведення господарства.
Розвиток землеробства, тваринництва, зайнятості населення в сільському господарстві, ведення господарської діяльності на садибі, і в результаті планування сільської садиби (кількість і розміри господарських споруд та приміщень) характерних певному напряму сільськогосподарської діяльності, залежать від ґрунтів, рослинного і тваринного світу.
В ландшафтному плані область вирізняється специфічним поєднанням мішано-лісових заболочених ландшафтів Малого Полісся, лісостепових - Поділля та широколистяних лісових - Опілля і Придністров'я. Вирубування цінних порід дерев (бук, дуб) привело до зменшення площ під лісом (ліси займають 13,9% території, при оптимальному показнику для Тернопільської області - 17,8% [53]) і розвитку ерозійних процесів. Відчувається нестача місцевих дерев'яних конструкцій при зведенні будинків.
Завдяки нерудним корисним копалинам (пісковики, вапняки, піски, глини, гіпси, мергелі, гравійно-галечникові матеріали, доломіти тощо) в області успішно розвивається промисловість будівельних матеріалів. На території області є понад 100 родовищ суглинків і глин, які є сировиною для виробництва цегли і черепиці, а поклади вогнетривких глин використовуються для виробництва кахлю. З пісковиків плитчастої будови виготовляють бруківку і облицювальний матеріал. Вапняки використовують для виготовлення облицювальних плиток, стінових блоків та випалювання вапна. Гіпс використовують в цементній галузі і оздобленні будинків.
На розвиток сільського господарства і забудови впливає заповідність територій, оскільки це території які підпадають під особливий нагляд, їх використання в цілях сільськогосподарського виробництва заборонені. За кількістю заповідних територій (на 1.01.1999 р.) Тернопільщина займає друге місце (8,4%) серед областей України. Найбільшими з них є: державний природний заповідник "Медобори", регіональні ландшафтні парки "Дністровський Каньйон", "Загребелля", "Зарваниця", 118 заказників, 386 пам'яток природи, 4 заповідних урочища, 3 ботанічних сади, 9 дендропарків, зооботсад та 19 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. У регіоні знаходиться понад 90 печер, найвідоміші з них - Оптимістична (165 км, займає перше місце у світі серед гіпсових печер за довжиною), Озерна (108 км), Кришталева (22 км), Млинки (21 км), Вертеба (7,8 км). Печера Кришталева у селі Кривче Борщівського району відкрита для екскурсій і сприятлива для лікування хворих бронхітом, астмою тощо [105,53,159]. Рекреаційні ресурси Тернопільщини дозволяють створювати умови для відпочинку, розвивати туризм і агротуризм зокрема.
Для сільського будівництва природні умови в значній мірі визначають вигляд поселень і характер забудови сільських садиб.
Тернопільщина є однією з найменших серед областей України за чисельністю населення - 1119,6 тис. ос