РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ЯКІСНОГО СТАНУ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ В СІЛЬСЬКИХ РАЙОНАХ УКРАЇНИ
2.1. Загальний стан та перспективи розвитку освіти в сільських районах України
Прискорення суспільних змін на зламі століть, скорочення часу існування масових професій разом з підвищенням вимог ринку праці до освітнього рівня нових працівників зумовлюють постійні зміни в освітніх системах практично всіх країн світу, в тому числі і в Україні. Ці процеси мають глобальний характер і зумовлюють вибір стратегії і тактики освітніх реформ урядами країн. Питання функціонування та розвитку освіти в Україні постійно перебувають в центрі уваги Президента України, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Про це свідчать прийняті укази, закони, постанови, загальне спрямування яких - модернізація освіти з метою зробити її частиною єдиного європейського освітнього простору. Особливої уваги в цьому контексті потребує сільська освіта України. В Указі Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні" від 04. 07. 05 р. № 1013 зазначено, що "сільська школа, особливо у віддалених селах, не дає такої освіти, що відповідає державному стандарту. Здібна дитина в такій школі позбавляється шансу продовжити навчання" [133, с. 5]. Низьким є комп'ютерне забезпечення сільських шкіл, оскільки лише 39% з них мають навчальні комп'ютерні комплекси, а доступ до Інтернету має лише один із тисячі сільських школярів. Стурбованість Президента України викликає виховна робота школи, позашкільних закладів, зокрема сільських. "Колись школа, особливо у селі, була центром всього громадського життя. Тепер навіть обсяги роботи гуртків скорочуються так само, як і мережа позашкільних закладів. Ті, що залишилися, змушені заробляти гроші, надаючи платні послуги. У результаті свій вільний час багато дітей проводить на вулиці, яка демонструє їм дуже специфічні моделі поведінки. У 2004 році неповнолітні скоїли більш як 30 000 злочинів. За рахунок дітей молодшає "соціальне дно". Все гострішою стає проблема профілактики та алкоголізму в українських школах. Підтверджується стара мудрість: хто не хоче давати гроші на школи, змушений давати їх на тюрми" [133, с. 5].
Розуміючи складність проблем села та важливість їх якнайшвидшого розв'язання, Президент України оголосив 2006 рік Роком села. Це зобов'язує всіх причетних до вирішення проблем освіти на селі, а в першу чергу місцеві органи управління освітою, активізувати пошук шляхів виходу із складної ситуації. До цього закликав міністр освіти і науки України Ніколаєнко С. М. У виступі на сесії Верховної Ради України з питань стану сільської освіти 10 січня 2006 року. Серед проблем сільської освіти, що перебувають в центрі уваги МОН України, міністр назвав низьку якість знань у сільській школі, разючу різницю у рівні знань серед окремих сільських шкіл, застарілу матеріальну базу, відсутність сучасного інформаційного супроводу, зниження кадрового потенціалу, низький соціальний захист учителів. На думку міністра, "школа, яку ми сьогодні маємо, - це школа середини минулого століття, мета якої була підготовити кадри для аграрно-індустріального розвитку тодішньої держави" [105, с.7]. Серед позитивних тенденцій відзначено виділення коштів на технічні засоби навчання, на інформатизацію освіти, підвищення заробітної плати педагогічним працівникам, виділення коштів на реконструкцію сільських шкіл [105].
Для встановлення реального стану функціонування освітніх систем сільських районів у ЦІППО АПН України було проведено низку опитувань серед керівників та спеціалістів відділів освіти районних державних адміністрацій. Результати анкетування 126 спеціалістів відділів освіти з питань удосконалення управлінської діяльності (див. табл. 2.1) свідчать, що на думку лише 24,2% опитаних управлінська діяльність відділів освіти відповідає сучасним вимогам. Аналогічно відповіли на це запитання 28,6% з 90 опитаних начальників відділів освіти.
Таблиця 2.1
Результати опитування керівників і спеціалістів відділів освіти щодо удосконалення управлінської діяльності районного відділу освіти.
з\п Зміст запитаньВідповіді (%)Спеціалісти відділів освітиЗавідувачі (начальники)
відділів освітитак ніне визначивсятак ніне визначився1.Чи відповідає сучасним вимогам управлінська діяльність відділів освіти?24,275,8028,6071,42.Чи здійснюють відділи освіти прогностично-організаційну діяльність?50,2445,866,7033,33.Чи необхідно залучати громадськість до планування розвитку освіти району ?74,719,85,55037134.Чи спроможна громадськість надати суттєву допомогу в управлінні
освітою ? 52361228,472,60
Отже, переважна більшість керівників і спеціалістів відділів освіти визнають невідповідність управління освітою сільського району сучасним вимогам. Лише 50,2% опитаних спеціалістів і 66,7% начальників відділів позитивно відповідають на запитання щодо здійснення відділами прогностично-організаційної діяльності з розвитку районних освітніх систем. Для вироблення стратегії розвитку освітніх систем 74,7% спеціалістів ствердно відповіли на запитання щодо доцільності залучення громадськості до планування розвитку освіти, 25 респондентів або 19,8 % заперечили таку доцільність, а 7 осіб або 5,5% не змогли відповісти. Серед керівників відділів освіти на це запитання ствердно відповіли лише 50% або 45 осіб, заперечили 37% або 33 особи і не визначились з відповіддю 13% або 12 опитаних. Така розбіжність в поглядах на доцільність залучення громадськості між керівниками і спеціалістами пояснюється швидше тим, що керівники відділів освіти звітують на колегіях управлінь освіти і науки, комісіях з питань освіти виконкомів місцевих рад, колегіях районних державних адміністрацій і вважають, що громадськість в системі державного управління не зможе надати суттєвої допомоги, а не заперечують категорично тому, що ініціативу залучення громадськості подає МОН України.
Одне з питань анкети для начальників, заступників і спеціалістів