РОЗДІЛ 2
ПРИРОДНО - КЛІМАТИЧНІ УМОВИ РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження проводились в Поліссі Житомирської, Волинської та Рівненської областей. Загальна площа району досліджень складає близько 54 тис. км2, що становить біля 9% території України. Лісистість території в середньому складає 37,3%, у деяких районах - до 50% [16; 47].
Вибір території досліджень був обумовлений розташуванням на ній "західного" сліду первинного радіоактивного забруднення територій, який сформувався внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і має найбільш складний характер просторового розподілу забруднення [3; 28].
2.1. Геоморфологія та рельєф
За фізико-географічним районуванням [38], Українське Полісся являє собою фізико-географічну провінцію зони мішаних лісів Схiдно-Європейської рівнини. За геоботанічним районуванням [17] досліджувана територія включає Центральнополіський та Західнополіський округи Поліської підпровінції, Східноєвропейської провінції, Європейської широколистянолісової області.
Згідно з комплексним лісогосподарським районуванням [16], район досліджень відноситься до Західно- та Центральнополіського округів області Українського Полісся (Західнополіський та Центральнополіський райони). На заходi його межа проходить по Західному Бугу. На півдні регіон межує з Лісостепом по лінії: Володимир-Волинський - Луцьк - Рівне - Корець - Берездов - Шепетiвка - Полонне - Чуднiв - Троянів - Житомир.
За останнім лісогосподарським районуванням [47], район наших досліджень відноситься до Поліського району Західнополіського лісогосподарського округу Лісової лісогосподарської області.
Згідно останнього лісорослинного районування [47], територія досліджень розташована в підзоні Українського Полісся широколистяно-лісової зони. Дана територія включає Прип'ятський та Ковельсько-Житомирський лісорослинні райони західної підпровінції Лісової зони.
Регіон досліджень характеризується низинним рельєфом із широкими заболоченими річковими долинами, високим рівнем ґрунтових вод, позитивним балансом вологи, великим розповсюдженням соснових лісів із домішкою широколистяних порід, пануванням дерново-підзолистих та болотних ґрунтів. Абсолютна висота поверхні - 160-180 м. Серед покривних порід переважають піски, значно менше - морени, лесові суглинки [17; 47].
Район досліджень займає такі геоструктурні області Російської платформи: західна його частина розташована в північній частині Галицько-Волинської западини і на Поліському масиві, східна частина - на північному заході Українського кристалічного щита [38; 39]. Поліська частина Українського кристалічного масиву має ряд особливостей: 1) кристалічні породи тут в основному залягають безпосередньо під четвертинними відкладами й оголюються не тільки по долинах річок, але й на вододілах; 2) в будові цієї частини масиву приймають участь структури верхнього архею та протерозою. Тривалий період континентального розвитку Українського кристалічного масиву сприяв формуванню денудаційної рівнини в межах Житомирського Полісся [39].
Гpунтовоутвоpюючi породи представлені в більшості антропогеновими відкладами, які мають майже суцільне поширення в регіоні. Найбільш поширені льодовикові i флювiо-гляцiальнi відклади. Льодовикові відклади Дніпровського зледеніння (морена) розвинені в основному в центральній i східній частинах області досліджень. Вони представлені звичайно валунними суглинками, рідше глинами та пісками. На захiд від льодовикових моренних відкладів поширені моpенно-зандpовi рівнини, де флювiо-гляцiальнi піски i супіски залягають на кристалічних породах. У долинах piчок майже суцільно поширені алювіальні відклади (по Горині, Случі, Стиру) [16]. Для східної частини регіону досліджень характерним є острівне поширення лесових порід, найбільший із лесових островів знаходиться на Словечансько-Овpуцькому кряжі. Для рельєфу західної частини території досліджень характерні розчленованість поверхні та значно менша в порівнянні зі східною частиною заболоченість. У рельєфі Українського Полісся найбільш характерними є річкові долини, зандрові, моренно-зандрові і моренні рівнини. В окремих районах розвинутий моренно-горбкуватий, денудаційний рельєф корінних (докембрійських) порід, карстові й ерозійні утворення. У центральній частині району досліджень сучасний рельєф пов'язаний із поверхнею кристалічного щита. Яри розповсюджені незначно, за виключенням Словечансько-Овруцької височини, де сформувалася густа яружна мережа. На території досліджень розповсюджені відкладення дрібнозернистих пісків та торфово-болотні відклади, товщина яких становить відповідно 5-8 м та 1,5-2 м. Загальна площа торф'яників перевищує 360 тис. га.
2.2. Клімат регіону досліджень
Клімат області досліджень - помipно-континентальний, м'який та вологий, у цілому сприятливий для розвитку лісової рослинності та поширення багатьох видів їстівних грибів. На формування клімату великий вплив мають вологі повітряні маси, що надходять з Атлантики у вигляді циклонів. Це викликає підвищену кількість атмосферних опадів, прохолодну погоду влітку і потепління взимку; крім того, сюди досягають маси повітря арктичного походження (головним чином у тилу минаючих циклонів), і невелику роль відіграють повітряні маси тропічного характеру. Арктичні повітряні маси обумовлюють взимку значне похолодання, а навесні - пізні заморозки. Кількість опадів складає 550-650 мм на piк. Зима звичайно м'яка, малосніжна, хмарна, часто з відлигами. Сніговий покрив встановлюється в кінці листопада-першій половині грудня, нестійкий. Глибина промерзання ґрунту сягає в середньому 40-50 см. Весна звичайно затяжна. Літо нежарке, вологе, дощове. Перші осінні приморозки починаються звичайно в другій половині вересня. Безмоpозний період сягає 160-170 днів. Середня річна температура повітря в області дорівнює +6 - +7?С, середня температура січня дорівнює -5,5 - -6?С, липня - +17 - +19?С. Абсолютні мiнiмальнi температури повітря хаpактеpнi д