РОЗДІЛ 2
ПРОГРАМА, МАТЕРІАЛИ, ОБСЯГ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Досягнення мети дослідження потребувало розробки спеціальної програми, складеної з використанням методу системного підходів, що передбачало декілька його етапів, результати кожного з яких ставали логічною послідовністю для вирішення завдань наступних етапів (рис. 2.1). При формуванні програми враховували вимоги Комітету експертів та Наукової групи ВООЗ [122], а також досвід і пропозиції вітчизняних [123-127] та іноземних провідних науково-дослідницьких центрів щодо проведення вибіркових медико-соціальних досліджень [128, 129].
Науковою базою дослідження стали Центральна стоматологічна поліклініка МО України, гарнізонний військовий госпіталь та стоматологічні кабінети військових частин 169 Навчального центру (смт. Десна), вищих військових навчальних закладів, дислокованих у м. Києві (2 ВВНЗ). Вказані заклади та підрозділи надання стоматологічної допомоги знаходились у модальному інтервалі розподілу значень розглянутих показників, внаслідок чого, з високою імовірністю репрезентують ЗС України.
Об'єктом дослідження стала система стоматологічної допомоги військовослужбовцям ЗС України у мирний час, а предметом - стан здоров'я їх органів порожнини рота, екзогенні та ендогенні фактори ризику виникнення ХОПР, лікувальні підрозділи, заклади та установи надання стоматологічної допомоги у ЗС.
За одиницю дослідження приймалися окремий військовослужбовець та структурна одиниця надання стоматологічної допомоги.
Дослідження проводилося протягом 2003-2006 року в межах трьох комплексних досліджень стану здоров'я військовослужбовців ЗС України, проведених за завданням командування ЗС та командування медичної служби ЗС України.
Рис. 2.1. Програмно-цільова структура дослідження
Інформаційною базою дослідження стали матеріали відомчої статистичної
звітності щодо діяльності стоматологічних підрозділів (кабінетів, відділень та поліклінік): ф.1/мед. "Донесення по медичній службі"; форма 2/мед. та форма 3/мед. "Медичний звіт за рік") (36 од.), медичні книжки рядового та офіцерського складу (форма №1 та №2) (725 од.); матеріали поточної діяльності стоматологічних кабінетів військових частин (військових навчальних закладів): книга обліку роботи стоматологічного кабінету (форма №19) (17 од.), щоденник роботи лікаря-стоматолога (форма №039-2/0) (31 од.), статистичні дані про діяльність стоматологічних кабінетів частин, стоматологічних відділень (поліклінік) ОК та видів ЗС; періодичні звіти про перевірки вищезгаданих стоматологічних підрозділів.
Як видно з рис. 2.1, дослідження проводилося в декілька етапів. Метою першого з них стало вивчення за даними літератури особливостей організації надання стоматологічної допомоги військовослужбовцям країн НАТО (на прикладі США) та організації і функціонування системи стоматологічної допомоги військовослужбовцям ЗС України в сучасних умовах.
На другому етапі дослідження був проведений аналіз стану здоров'я органів порожнини рота особового складу військовослужбовців ЗС України з подальшою обробкою отриманих результатів з використанням статистичного, структурно-логічного та аналітичного методів дослідження.
При аналізі захворюваності, госпіталізації та працевтрат з причини ХОПР серед військовослужбовців ЗС України використовувались дані військово-медичної статистики: матеріали щорічних медичних обстежень, інформація про звертання військовослужбовців за стоматологічною допомогою до лікувальних закладів та про планову санацію порожнини рота військовослужбовців, що дозволило отримати дані про стоматологічну захворюваність серед досліджуваного контингенту (відповідно до чітко визначеного закріплення всіх військових частин за певним оперативним командуванням та видом ЗС).
Розподіл класів хвороб військовослужбовців ЗС (нозологій стоматологічного профілю) проводився з використанням Міжнародної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я МКХ-10.
На цьому ж етапі проведений аналіз організації надання стоматологічної допомоги військовослужбовцям ЗС за даними нормативної і обліково-звітної документації форми 2/мед. та 3/мед. за 2000 - 2005 роки [130-134] та за результатами проведення експертного опитування. При цьому були використані методи системного підходу, структурно-логічний, експертних оцінок та аналітичний.
Використання методу експертних оцінок потребувало залучення 41 спеціаліста, в тому числі пов'язаних як з теоретичною, так і практичною діяльністю - 33% учасників, тільки практичною - 67%. Питома вага експертів з науковим ступенем склала 9,8%.
Оцінка компетентності експертів здійснювалася шляхом розрахунку коефіцієнта компетентності (k), яку отримували на основі власного висновку експерта про ступінь його інформованості відносно проблеми та подання типових джерел аргументації власних суджень. Коефіцієнт компетентності обчислювався за методикою:
k = 0,5 (ki + ka) (2.1),
де ki - коефіцієнт інформованості щодо проблеми, який отримується на основі самооцінки експерта за десятибальною шкалою, та множенням цієї оцінки на 0,1;
ka - коефіцієнт аргументації, який отримується в результаті підсумовування балів за еталонною таблицею (табл. 2.1).
Експерту представлялась не заповнена цифрами табл. 2.1, в якій він оцінював джерела аргументації за градаціями В, С, Н. Після накладення таблиці експерта на еталонну таблицю підраховувалась кількість балів під відмітками за всіма джерелами аргументації. Коефіцієнт компетентності 0 < k < l.
Аналіз анкет за ознакою компетентності був обов'язковим з метою формування групи висококомпетентних спеціалістів. З цією метою сформувалися варіаційні ряди показників компетентності та розраховувалися статистичні характеристики: