РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загально-клінічні методи дослідження.
Комплексне загально-клінічне обстеження жінок проводилося із застосуванням клініко-лабораторних методів до та після оперативного лікування на базі кафедри акушерства та гінекології №1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, у гінекологічному відділення Київської міської клінічної лікарні №18, а також на базі лабораторії Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин.
При детальному обстеженні пацієнток вивчались скарги, анамнез захворювання (час виникнення, перебіг, лікування та його ефективність), анамнез життя, спадковість, умови праці, алергічні реакції, екстрагенітальна патологія. Оцінювалась менструальна функція - встановлення менархе, характер менструальних кровотеч, порушення менструальної функції, а також з'ясовувались кількість пологів, абортів, їх перебіг та ускладнення, наявність безпліддя тощо.
Проводився загальних огляд, під час якого оцінювали характер статури, наявність ожиріння, ступінь розвитку молочних залоз, стан серцево-судинної системи, органів дихання, шлунково-кишкового тракту, нервової системи та психоемоційний стан пацієнток, функцію сечовидільної системи. Ступінь ожиріння оцінювали шляхом вираховування індексу маси тіла (ІМТ) - відношення маси тіла у кілограмах до квадрату зросту у метрах. У нормі ІМТ становить від 18,5 до 24,9. Критеріями діагнозу надлишкової маси тіла і ожиріння є значення ІМТ 25,0-29,9 і більше 30. В залежності від величини ІМТ виділяли три ступеня ожиріння: І ступінь - 30,0-34,9; ІІ ступінь - 35-39,9; ІІІ ступінь - 40,0 і більше.
Гінекологічне обстеження включало огляд зовнішніх статевих органів, огляд шийки матки та слизової піхви в дзеркалах. Для визначення стану епітелію піхвової частини шийки матки всім хворим проводилась кольпоскопія (проста та розширена). Для розширеної кольпоскопії використовували 3% розчин оцтової кислоти з часом експозиції 30-40 секунд, в деяких випадках для уточнення меж патологічного епітелію проводилась проба Шиллера з застосуванням розчину Люголя. Всім хворим проводилось мікроскопія мазків піхвових виділені пофарбованих за Грамом та цитологічне обстеження методом фарбування мазка по Паппаніколау. Шляхом бімануального обстеження встановлювали розмір, форму, консистенцію, рухливість, болючість матки та додатків.
Загальне лабораторне обстеження включало: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, визначення біохімічних параметрів крові (загальний білок, К, Na, білірубіну, холестерину, АлТ, АСТ, сечовини, азот сечовини), коагулограма, рівень глюкози в крові.
Перед оперативним втручанням, з метою визначення соматичного стану хворим проводилась електрокардіограма серця, за показаннями рентгенологічне дослідження органів грудної порожнини, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, при необхідності консультація суміжних спеціалістів.
2.2. Спеціальні методи дослідження.
Стан гіпоталамо-гіпозізарно-яєчникової системи вивчався шляхом визначення рівня гонадотропних гормонів фолікулостимулюючого (ФСГ), лютеїнозуючого (ЛГ) та статевих стероїдних гормонів естрадіолу (Е), прогестерону (П) під час обстеження до оперативного лікування на 7 день менструального циклу, після операції та під час застосування гормонального лікування. Визначення даних гормонів проводилося радіоімунним методом за допомогою стандартних наборів на базі лабораторії Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин.
Забір крові у жінок проводився нащерце з 8 до 9 годин ранку шляхом венепункції із ліктьової вени в кількості 20 мл, пацієнтка знаходилась в положенні сидячи. Для отримання сироватки, проби крові центрифугували при 1000 об/хв. протягом 15 хвилин.
З метою діагностики стану ендометрію, рельєфу, деформації стінок порожнини матки та цервікального каналу, виключення онкологічних захворювань ендометрію всіх хворим проводилось роздільне діагностичне вишкрібання стінок порожнини тіла матки та цервікального каналу. Операція проводилась в асептичних умовах, під короткочасним внутрішньовенним наркозом, з наступним патогістологічним дослідженням зіскобу.
Ультрасонографію здійснювали у І та ІІ фазу менструального циклу за допомогою сканеру Аloka - 1700 (Японія) з використанням трансабдомінального (3,5 МГц) і трансвагінального датчиків (5-7,0 МГц) із застосуванням кольорового допплерівського картування та імпульсно-хвильової допплерометрії. Оцінювали розташування, розміри, форму матки, структуру міометрію, М-ехо, наявність гіпер- та гіпоехогенних включень у порожнині матки та міометрії. Дослідження жінок проводилось на базі клінічної лікарні №18 м. Києва.
Комплексне ультразвукове дослідження (К УЗД) щитоподібної залози включало дослідження в В-режимі, кольорове та енергетичне допплерівське картування, а також трьохмірну графічну реконструкцію знайдених вогнищевих утворень щитоподібної залози. Дослідження проводили на ультразвуковому сканері НDI - 5000 фірми ATL (США) до і після операції, а також під час проведення замісної гормональної терапії. Обстеження жінок проводилось в Інституті онкології АМН України та на базі Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин.
Обстеження щитоподібної залози проводилося разом з ендокринологом. Ступінь збільшення щитоподібної залози оцінювалось за класифікацією ВОЗ 1992 року: 0 - зоб не візуалізується і не пальпується; І ступінь - на шиї пальпується утворення, відповідне збільшеній щитоподібній залозі, зміщується при ковтанні, але яке не візуалізується при нормальному положенні шиї; ІІ ступінь - щитоподібна залоза пальпується і добре візуалізується при нормальному розташуванні шиї; ІІІ ступінь - зоб добре візуалізується на відстані; ІV - дуже великий зоб.
Визначення концентрації тиреотропного гормон