РОЗДІЛ 2
ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ КОНЦЕПЦІЇ
ТА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Вибір загальної методології досліджень
Ефективність лікарських засобів місцевої дії залежить від впливу цілого комплексу взаємопов'язаних факторів, найважливішими з яких є спроможність активного інгредієнту оптимально впливати на ушкоджені тканини-мішені, а також характеристики основи лікарської форми, які забезпечують таку спроможність. Саме тому, при створенні нових і вдосконаленні існуючих лікарських препаратів першочерговими завданнями є пошук ефективної і безпечної активної субстанції та, що не менш важливо, вибір допоміжних речовин та розробка основи-носія [28, 63, 83, 84, 102].
Досвід створення і вживання м'яких лікарських форм (МЛФ), зокрема мазей, йде своїми витоками в глибоку старовину. Проте, не дивлячись на це, об'єм наукових досліджень по створенню і вдосконаленню МЛФ в світовій фармацевтичній практиці має тенденцію до збільшення [50, 145].
Важливо підкреслити, що мазі є особливо зручною лікарською формою для місцевого лікування ран, яка має ряд переваг перед іншими МЛФ. Так, в мазі можна вводити різні гідрофільні і ліпофільні лікарські препарати, регулювати за рахунок основ вивільнення і біодоступність лікарських речовин, керуючи ефективністю і нешкідливістю препаратів. Велика кількість основ дозволяє розробити комбіновані препарати, що враховують основні особливості ранового процесу з урахуванням його фази. В цій лікарській формі закладена можливість постійного удосконалення як самих лікарських препаратів, так і методів лікування хворих.
По мірі поглиблення знань в області патогенезу ранового процесу і чинників, що визначають суть кожної фази його течії, все більш чіткою стає можливість наукового обґрунтовування вимог до лікарських засобів, що вживаються для лікування ран. При їх створенні необхідно використовувати можливості фармації в області технології ліків, щоб підвищення їх лікувальної дії забезпечувалося як раціональним підбором допоміжних речовин, так і видом лікарської форми створюваного препарату. З урахуванням цих чинників в основу розробки препаратів для місцевого лікування ран повинні бути покладені:
* досягнення в області теорії патогенезу ранового процесу, фазність перебігу якого визначає вибір складу препарату для місцевого лікування ран;
* принципи створення комбінованих препаратів, що одночасно впливають на основні чинники патогенезу в суворо певній фазі ранового процесу;
* можливості посилення лікувальної дії за рахунок раціонального вибору складу допоміжних компонентів, що забезпечують потенціювання дії лікарських речовин.
З урахуванням цих можливостей останніми роками розроблені комбіновані препарати багатоспрямованої дії, що забезпечують посилення їх лікувальної ефективності в рані. Дослідження останніх років по розробці складу комбінованих лікарських препаратів спрямованої дії в рані проводилися, в основному, в області створення таких лікарських форм як мазі. Кількість мазей комбінованої дії, що використовуються в медичній практиці різних країн, коливається, але має тенденцію до постійного розширення. З успіхами органічної хімії високомолекулярних сполук, що запропонувала нові допоміжні речовини, а також біологічною орієнтацією у фармацевтичній технології при розробці і виробництві ліків з'явилися нові наукові підходи в створенні мазей комбінованої дії. За рахунок одночасної багатоспрямованої дії таких мазей на основні симптоми захворювання значно розширився діапазон їх вживання, підвищилася ефективність і безпека їх використання.
Метою роботи була розробка і обґрунтування складу нового лікарського засобу з цинковою сіллю гіалуронової кислоти та тіотриазоліном. Одним з першочергових завдань, пов'язаних з досягненням поставленої мети, був вибір оптимального носія, який би при мінімальній концентрації діючих речовин забезпечував її максимальну ефективність і прояву основного спектру фармакологічної дії гіалуронату цинку та тіотриазоліну.
Носії лікарських субстанцій в мазях є великою групою допоміжних речовин природного, напівсинтетичного і синтетичного походження. Їх використання у фармацевтичній технології базується на умовах наявності формоутворювальних властивостей, які визначаються призначенням мазі як лікарської системи, індиферентності по відношенню до організму і лікарських субстанцій. З розвитком біофармації ці вимоги до носіїв (мазевих основ) значно підвищилися і оскільки вони формують всі основні властивості мазей, їх підбору при приготуванні ліків надається особлива увага. Багатоцільове призначення мазей вимагає застосування різних по своїх складах і фізико-хімічних властивостях мазевих основ.
Для виробництва сучасних мазей використовують мазеві основи складного типу, що включає як рідкі, так і тверді компоненти, за допомогою яких формуються не тільки лікувальна ефективність, але і споживчі характеристики (поверхнево-активні, реологічні і інші) з урахуванням їх призначення. З цією метою використовуються різні допоміжні речовини, які у виробництві лікарських препаратів можуть виконувати наступні функції: розчинників, змочувачів, диспергаторів, активаторів всмоктування, консервантів, осмотично-активних, консистентних речовин, емульгаторів, загусників, антиоксидантів і т.д.
До основ для препаратів, призначених для місцевого лікування ран можуть бути пред'явлені наступні медико-біологічні вимоги:
1. Основи повинні бути хімічно стабільні і сумісні з лікарськими речовинами; вони повинні забезпечувати фізичну, хімічну і мікробіологічну стабільність лікарського препарату протягом терміну зберігання, встановленого АНД.
2. Основа повинна бути гідрофільною, водорозчинною і володіти здатністю тривало (до 24 годин) абсорбувати рановий ексудат.
3. Основа не повинна надавати місцевоподразнюючої і алергізуючої дії, пересушувати здорові тканини і пригноблювати зростання грануляції.
4. Цитотоксична дія основи повинна бути вибірковою по відношенню до мікробів, але не до тканин рани. Основи повинні бути самостериліз
- Київ+380960830922