РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Об'єкти досліджень
Для проведення досліджень використано дані щодо 379 ґрунтових різновидів, які розподілено на 39 груп за їх основними генетичними і морфологічними ознаками (додаток А, табл. А.1). Розподіл здійснено з урахуванням агровиробничого угруповання ґрунтів та принципів агрогрунтового районування України [1, 27]. У складі ґрунтової вибірки, що охоплює усі фізико-географічні зони України, за виключенням гірської частини території Криму, присутні зональні ґрунти Буроземно - лісової зони помірного поясу, Поліської, Лісостепової і Степової зон (у тому числі Сухого Степу), а також деякі азональні різновиди, що зустрічаються локально серед фонових ґрунтів. Однією з умов їх відбору є достатньо близьке розташування ґрунтових розрізів до діючої метеостанції (з метою отримання необхідної інформації щодо агрокліматичних особливостей території).
Буроземно-лісова зона помірного поясу
Ґрунти Буроземно-лісової зони представлено буроземами кислими опідзоленими, дерново-буроземними, буроземно-підзолистими поверхнево - оглеєними та алювіальними дерново-буроземними ґрунтами Закарпатської низовини, Закарпатського передгір'я (125-400 м над рівнем моря) і Карпатської гірської буроземної зони (500-1200 м н.р.м.) - всього 34 різновиди.
В Україні загальна площа таких ґрунтів під с.-г. угіддями складає 728 тис. га., з них бурих лісових і дерново-буроземних кислих ґрунтів - 314 тис. га, підзолисто-буроземних оглеєних - 90,6 тис. га, бурувато-підзолистих поверхнево - оглеєних - 193,7 тис. га, лучно-буроземних кислих оглеєних ґрунтів - 101,7 тис. га [90]. Розораність буроземних ґрунтів сягає 20 % від їх загальної площі, що становить 0,6 % площі орних ґрунтів України [34].
Особливості їх грунтогенезу обумовлені вертикальною кліматичною поясністю (абсолютні висоти від 105 до 2058 м н.р.м.), геологічною будовою і геоморфологією Українських Карпат та рухом атлантичних теплих вологих повітряних мас і середземноморських циклонів. Збільшення висоти над рівнем моря спричинює зниження суми температур вище 10 оС від 2600-3000 оС до 400 оС і зростання ГТК від 1,3 - 1,6 до 5 та вище [1, 18, 218].
Загальними ознаками буроземних ґрунтів є сильна кислотність та ненасиченість основами, значний вміст сполук алюмінію, глиноутворення, вилугованість і високий ступінь елювійованості. Наявність бурих, палевих та сірувато-жовтих відтінків ґрунтового покриву зумовлена гуматно - фульватним складом пов'язаного з півтораоксидами заліза гумусу. Для цих ґрунтів є характерними відносно рівномірний розподіл фізичної глини за профілем і достатня аерація [34]. Буроземи Закарпаття відрізняються збільшеною кількість кальцію і магнію. Втім, за рахунок кислої органічної частини ґрунтів їх кислотна природа не змінюється. Буроземно-підзолисті ґрунти підвернені впливу глеєво-конкреційно-елювіального процесу і мають підвищений вміст залізо-марганцевих бобовинь (6-11 % від маси верхнього і перехідного горизонтів) [90]. Чимало відібраних алювіальних дерново-буроземних ґрунтів Закарпатської низовини є сильно глейовими, що зумовлено близьким заляганням підгрунтових вод (1,5-3,2 м) і промивного (та застійно-промивного) водного режиму. Ці ґрунти містять більше обмінно-поглинених основ, гумусу, поживних речовин і менше сполук алюмінію.
Ґрунтотворними породами є давноалювіальні відклади, щебенюватий елювій-делювій магматичних порід або елювій глинистих сланців чи піщаників. Відібрані ґрунти відрізняються між собою за хімічними, фізико-хімічними та фізичними властивостями (додаток А, табл.А.2). Найбільш родючими щодо с.-г. культур вважаються дерново-буроземні ґрунти теплого і помірно-теплого кліматичних поясів [90].
Українське Полісся
Поліські ґрунти представлено дерново-слабопідзолистими і дерново-середньопідзолистими ґрунтами, в тому числі з різним ступенем оглеєння, та дерново-карбонатними ґрунтами (всього 51 різновид).
Загальна площа ґрунтів Полісся під с.-г. угіддями складає 4301,6 тис. га, з них дерно-вопідзолисті ґрунти займають 2063,4 тис. га, а дерново-карбонатні лише 146,9 тис. га. Значна частина цих ґрунтів (близько 62 % дерново-підзолистих і 94 % дерново-карбонатних) є розореними [34, 109].
Клімат Полісся є помірно-континентальним, з м'яким вологим атлантичним повітрям у західній частині і більш континентальним арктичним у східній частині. Протягом теплого періоду (вище 10 оС) суми температур у провінціях Полісся становлять 2300-2500 оС, а кількість опадів і ГТК за той же період зменшуються від 330-380 мм і 1,45-1,60 на заході до 310-320 мм і 1,2-1,4 на сході. На всій території зони переважає промивний і періодично промивний водний режим ґрунтів [1, 218].
Сучасний рельєф цієї одноманітної слабодренованої моренно - зандрової та зандрово - алювіальної низовини представлено моренними горбами, грядами, піщаними дюнами та валами. Дерново-підзолисті ґрунти розташовані на підвищених формах рельєфу, а їх оглеєні різновиди - на знижених межиріччях і периферії боліт. Превалювання оглеєних різновидів зумовлено близьким заляганням підгрунтових вод (близько 1,5-3 м) через слабку дренованість території і стікання підгрунтових вод у Поліську низовину з Білоруської височини, Волинсько-Подільського плато та інших висот. Тривалі весняні і осінні розливи сприяють поширеному утворенню поверхнево - оглеєних різновидів [1].
Ґрунтотворні породи представлено водно-льодовиковими відкладами, які інколи підстелено крейдою або продуктами вивітрювання кристалічних порід, давноалювіальними і флювіогляційними відкладами та мореною. Це спричинює природну бідність ґрунтів на вміст глинистих часточок, гумусу, поживних речовин, низьку ємність поглинання тощо [193, 218]. На відміну від дерново-середньопідзолистих різновидів, у дерново-слабопідзолистих ґрунтів відсутня чітка диференціація профілю на елювіальні й ілювіальні горизонти. Останні відрізняються вищим вмістом глинистих часточок, гумусу, поживних речовин і кращою здатністю утриму