РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТНО-СУБ'ЄКТНИЙ СКЛАД ПРАВА
КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ
Перед тим як дослідити питання стосовно об'єкта та суб'єкта права комунальної власності на землю, а також прав та обов'язків, необхідно визначитися з приводу поняття ,,формування об'єкта права комунальної власності на землю".
Термін ,,формування" в словникових джерелах визначається як починати існувати, утворюватися, набувати якоїсь структури, організації, форми [32, с. 1329]. У правовій літературі при дослідженні формування системи національного законодавства, терміну ,,формування" надають такий зміст: процес, наслідком якого є дослідження певної мети, вирішення тих чи інших завдань, створення чогось нового або реформування, оновлення вже існуючого явища, об'єкта тощо [63, с. 10].
Звідси можна виділити такі складові поняття, як а) процес; б) результатом якого є досягнення і дослідження певної мети (чи завдань); в) створення чогось нового; г) реформування вже існуючого явища чи об'єкта.
Проецюючи такі складові на дослідження формування об'єкта права комунальної власності на землю, можна визначити, що воно означає процес, який складається з системи організаційно-правових заходів, внаслідок яких він виникає. Правові норми врегульовують відносини щодо формування об'єкта (землі), з приводу якого здійснюються певні правовідносини; суб'єкта (територіальної громади), який є носієм прав та обов'язків з приводу такого об'єкта.
Формування об'єкта права комунальної власності на землю полягає у здійсненні послідовних взаємопов'язаних дій конкретних суб'єктів. Таким об'єктом виступає земля, яка, відповідно до норм чинного законодавства, може перебувати у власності територіальних громад як за територіальною ознакою, так і за категоріями. Функціонування права комунальної власності на землю обов'язково пов'язане з наявністю певного суб'єкта. Саме цьому суб'єкту має належати на праві комунальної власності той об'єкт, що формується. У свою чергу, закріплення певного комплексу прав та обов'язків в чинному законодавстві свідчить, що належне право власності повинно здійснюватися в порядку і межах, установлених законодавством. Тому для того, щоб з'ясувати правові засади формування об'єкта права комунальної власності на землю, перейдемо до його дослідження. Крім того, розглянемо правовий статус суб'єкта, його права та обов'язки.
2.1. Об'єкт права комунальної власності на землю
Право власності, його характеристики, перш за все, визначаються самим об'єктом, відносно якого виникає. Воно врегульовує відносини, що складаються між суб'єктами. Під об'єктом правовідносин у теорії держави і права розуміють матеріальні та нематеріальні блага, при одержанні, передачі або використанні яких виникають права і обов'язки учасників правовідносин. Звідси: об'єкт права власності - це те, з приводу чого складаються й існують відносини. Об'єктами відносин права комунальної власності на природні ресурси є: 1) окремі природні об'єкти; 2) тільки ті, які передбачаються положеннями закону; 3) за умови, якщо вони перебувають в екологічному взаємозв'язку з природою.
Не є виключенням і земельне право, положення якого здійснюють врегулювання відносин з приводу об'єктів, що перелічені в земельному законодавстві. Для того, щоб охарактеризувати об'єкт права комунальної власності на землю, необхідно, як уявляється, сформулювати його риси та дати визначення. Для цього розглянемо положення чинного законодавства.
Згідно з Конституцією України, до об'єктів права комунальної власності відносяться природні ресурси та земля (ст. 142). Вона є одним із основних об'єктів екосистеми і важливим природним ресурсом1.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України, об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Тобто можна визначити такі об'єкти земельних відносин, як земля, земельна ділянка, права на земельну ділянку та право на земельну частку (пай)2.
Перед аналізом земельної частки (паю), землі та земельної ділянки на предмет можливості їх перебування в комунальній власності зазначимо, що поряд із переліченими об'єктами визначається такий, як права на земельні ділянки. Положеннями Земельного й Цивільного кодексів України визначаються такі права, як: право власності на землю, право користування землею, право земельного сервітуту, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Тобто на рівні чинного законодавства визначаються право власності та інші речові права. Під речовими правами на чуже майно слід розуміти визначену договором з власником або законом міру можливої поведінки управомоченої особи зі здійснення обмежених за обсягом (у порівнянні з правом власності) правомочностей речового характеру (володіння, користування й розпорядження) стосовно речей, які їй не належать [224, с. 357-358]. Звідси: якщо в основі права власності лежать правомочності з володіння, користування та розпорядження, то в основі кожного з речових прав має місце обмежений за обсягом (порівняно з правом власності) склад таких правомочностей.
Предмет нашого дослідження - право власності на землю, а саме права комунальної власності на землю. Інші права є об'єктом окремих наукових досліджень, тому проаналізуємо такий об'єкт земельних відносин, як земельна частка (пай).
Вона являє собою специфічний об'єкт земельних відносин. Відповідно до положень Указу Президента України ,,Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" [176, с. 2], можна зробити висновок, що земельна частка (пай) - це частина землі, не виділена в натурі (на місцевості), що належала сільськогосподарському підприємству і право на неї передане його членам. Як визначається на науковому рівні [118, 144, с. 53], суб'єктивне право на земельну частку (пай) - це гарантоване н