РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ
ТУРИСТСЬКИХ ІГОР
Особливістю туристських ігор є те, що їм притаманні всі основні властивості туристської подорожі - активність дії, вихід за межі звичного, емоційність переживань, цікавість та розкутість, очікування невідомого, готовність до відкриття (сходження на нову вершину тощо), яскравість сприйняття і вражень, простота і доступність тощо. Тому їх ще можна назвати іграми-подорожами.
Так, за своєю дидактичною структурою туристські ігри є модельними варіантами подорожей, які починаються у пункті "А" і завершуються у пункті "Б", між цими пунктами є певні перешкоди, реальні і віртуальні, які імітують різні відомі туристські атракції, сюжети пригод відомих мандрівників, а також різноманітні проблемні і невизначені ситуації. За такого розуміння туристські ігри є особливою формою педагогічного експерименту, у якому специфічними ігровими та навчально-виховними засобами імітується певна проблемна чи невизначена ситуація, долання якої вимагає самостійного індивідуального або колективного вияву креативності та позитивної інтелектуально-пізнавальної активності всіх учасників. Характерною особливістю туристських ігор є те, що завдяки комплексу методів моделювання різноманітних проблемних ситуацій і завдань відтворюється творча (креативно-розвиваюча), консолідуюча, командоорганізуюча та культуроформуюча дія активного туристського походу, створюється яскраве емоційне середовище захоплюючих дій і вражень, азарту і перемог, уроків, відкриттів і нового досвіду.
Туристські ігри можуть проводитися, як на відкритому повітрі, так і в приміщенні. За умови, коли вони виконуються в ході одноденної програми на природі - на галявині в лісі, березі моря, річки чи озера, виїзд на які вже є формою одноденної рекреації, їх можна визначити як особливий вид рекреаційно-дозвіллєвої діяльності. У випадку, коли програма дводенна і передбачає ночівлю в наметах, вона може бути класифікована як різновид спортивно-оздоровчого туризму. Також, практично всі туристські ігри вимагають використання спеціального туристського спорядження, наявності відповідних туристських знань, навичок і вмінь у їх організаторів (викладача та його асистентів-інструкторів) та елементарного туристського досвіду в учасників. З міркувань безпеки туристські ігри, що можуть бути використані для студентських навчальних програм, зазвичай не передбачають підйому учасників на висоту більш двох метрів над землею. Проте фахову страховку учасників в туристських іграх, як і на всіх інших туристських заходах, мають забезпечувати інструктори з туристського супроводу, спеціальна підготовка яких поєднує вміння і навички з спортивно-оздоровчого туризму, а також знання з організації дозвілля, туристської анімації, ігрових технологій та ін. Зазначимо також, що прості дії з підстраховки один одного, взаємопідтримки (фізичної і моральної) забезпечують і самі учасники, що є дуже важливим аспектом туристських ігор, безпосередньо спрямованим на розвиток творчих здібностей та креативності мислення студентів.
2.1. Проектування та організація туристських ігор
Відповідно до викладених у першому розділі теоретико-методичних засад досліджуваної проблеми педагогічна методика для розвитку креативності студентів в умовах дозвілля засобами туристських ігор ґрунтується на принципах побудови поліфункціональних багатоцільових програм. Відповідно до цієї технології виділено три групи (блоків) цілей, що відображають, відповідно, три змістових вектори методики. Провідною цільовою установкою є розвиток креативності (Блок 1), інші цільові установки визначають умови та специфіку реалізації провідної цільової установки, зокрема - реалізація комплексу функцій студентського дозвілля (Блок 2) і підвищення дозвіллєвої кваліфікації в галузі спортивно-оздоровчого туризму (Блок 3). Кожен з цільових блоків може включати підблоки, що конкретизуються за параметрами, визначеними у відповідних підрозділах першого розділу.
Розвиток креативності (Блок 1). Визначальною сутнісною характеристикою креативності студентів є постійна готовність особистості до самостійної пошукової діяльності, до прийняття самостійних рішень в невизначених чи складних ситуаціях. В цьому контексті методично важливою є акцентуація на доланні найпоширеніших шаблонів і стереотипів мислення - креативно-пізнавальних бар'єрів. Групи цих бар'єрів складають чотири підблоки (1А - когнітивний, 1Б - виконавчий, 1В - емоційний та 1Г - комунікативний), характеристика яких надається в підрозділі 1.1.
Реалізація комплексу функцій студентського дозвілля (Блок 2.). Конкретизуючи таку цільову установку, ми зважали на основні чинники, що визначають специфіку дозвілля студентської молоді. Одним з найважливіших завдань при реалізації комплексу функцій студентського дозвілля є зменшення дисбалансу між розумовим навантаженням і фізичним недовантаженням студентів шляхом збільшення й урізноманітнення їх рухової активності та забезпечення відповідної інтелектуально-пізнавальної активності студентів під час дозвілля. Важливим завданням цього блоку є й вивільнення емоційної сфери студентів під час дозвілля, що, поряд з фізичною активністю, відіграє важливу роль у звільненні від розумових перевантажень та у відновленні розумової працездатності. З цих міркувань до другого блоку включено два інтегративні підблоки (2А - рекреаційний і 2Б - розважальний), які конкретизуються за параметрами, визначеними у підрозділі 1.2.
Підвищення дозвіллєвої кваліфікації в галузі спортивно-оздоровчого туризму (Блок 3.). Цей блок відбиває особливості спортивно-оздоровчого туризму, його потенціал для розвитку креативності студентів під час дозвілля. Основними його підблоками є: 3А - загальні знання, 3Б - прикладні туристські уміння й навички, характеристика яких надається в підрозділі 1.3. Зазначимо, що необхідною методичною умовою при розробці педагогічної методики є обов'язкова реалізація всіх трьох блоків одночасно. Методично важливим є те, що така цільова тривекторність поширю