РОЗДІЛ 2
СЕМАНТИЧНА СПОЛУЧУВАНІСТЬ ПРИСЛІВНИКІВ З ДІЄСЛОВАМИ В ХУДОЖНЬОМУ ТА ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ СТИЛЯХ
2.1. Особливості семантичної структури прислівників та дієслів
Проведення семантично вмотивованого опису мовних якостей сполучень прислівників з дієсловами вимагає знання загальних особливостей семантичної структури обох частин мови, які становлять базу для сполучувальних можливостей. За семантико-синтаксичними ознаками прислівники поділяють на два основні розряди: означальні, які уподібнюються до прикметників, та обставинні. Означальні прислівники, виступаючи у придієслівній позиції, виражають значення якісної характеристики дії, рідше - процесу та стану [46, с. 187; 209, с. 233; 248, с. 309], наприклад: bildhaft, hoch, langsam, mutig, angstlich. Означальні прислівники становлять великий за обсягом розряд слів, тому що адвербіалізуватися можуть усі якісні прикметники.
Обставинні прислівники, передаючи зовнішні обставини перебігу дії або станів, вияву інших ознак, відображають власне-обставинне функціонування прислівника. У цьому полягає їх специфіка як частини мови дериваційного типу
[46, с. 187], оскільки вони передають семантику відношень не властиву іншим частинам мови, наприклад: jetzt, manchmal, uberall, irgendwo. У придієслівному вживанні такі прислівники найчастіше зумовлені семантикою дієслова. Відтак дієслово, у сполученні з прислівником, що прилягає до нього, посідає на рівні семантики центральну позицію, яка зумовлена його головними семантичними функціями, як-от: позначення дії - це становить ядро семантики дієслова, позначення стану, що належить до периферії його семантики. Своєю семантикою дієслово може зумовити зазвичай сполучуваність з одним-двома прислівниками, а механізм "підбору" такої пари залежить від "сумісності" семантичних ознак з'єднувальних елементів. Можлива варіативність дії цього механізму у різних функціональних стилях (у нашому випадку в художньому і публіцистичному). За спільністю семантичних ознак прислівники та дієслова піддаються поділу на семантичні підкласи, що дає змогу чітко змоделювати та адекватно описати складні взаємозв'язки між одиницями спільної структурно-семантичної групи.
Метою нашого дослідження у цьому розділі є вивчення семантичної сполучуваності прислівник + дієслово на рівні підкласів слів та виявлення особливостей таких сполучень у двох функціональних стилях.
2.1.1. Особливості поділу прислівників за лексико-семантичними ознаками
Розробка принципів виділення та опису лексико-семантичних груп, що вважаються "найадекватнішою моделлю лексико-семантичної системи мови" ?145, с. 51?, добре висвітлена у спеціальній літературі останніх років. Саме через дослідження й об'єктивний опис порівняно невеликих за обсягом лексичних мікросистем лежить, на думку багатьох лінгвістів, найбільш простий і доступний шлях як до розв'язання проблеми систематизації лексики, так і до розкриття і наукового опису лексико-семантичної системи загалом. Виявлення особливостей організації окремих лексичних груп як складових мовної системи, сприяє поглибленому вивченню структури мови як системи.
Багатозначність прислівників є важливим фактором для визначення місця прислівників у системі мови та їх групування у семантичні підкласи (лексико-семантичні групи), під якими розуміємо граматично релевантні групи слів у межах певної частини мови, для яких характерна спільна семантична ознака. Не завжди можна чітко відмежувати одну лексико-семантичну групу від іншої: 1) через відкритість лексичної системи; 2) з огляду на те, що багатозначні слова можуть належати з різними своїми значеннями до різних лексико-семантичних груп; 3) кожен дослідник, по-своєму розуміючи мовну діяльність, дотримується різних критеріїв виділення складу лексико-семантичних груп.
Головним критерієм виділення лексико-семантичної групи є, на думку А.А. Уфімцевої, наявність в той чи інший період вільних смислових зв'язків між словами за лінією їх лексичних значень ?197, с. 4?. Традиційно критерієм, що лежить в основі усіх семантичних класифікацій прислівників, є їх розрізнення за семантичними факторами (аспектами). В основу кожної класифікації прислівників покладено і визнано мовознавцями як невід'ємний такий основний інвентар значень: ситуативність простору, позначення часу, вираження модальних та причинно-наслідкових зв'язків.
Важливу роль у групуванні слів у їх класифікації й у способах їх побудови відіграють розбіжності між семантичними групами слів ?47; с. 20?. Здатність класифікувати явища, розподіляти їх за різними класами, розрядами чи категоріями свідчить про те, що в актах сприйняття світу людина вирізняє тотожність одних і розбіжність інших об'єктів ?119, с. 463?. Лексичні одиниці, логічно пов'язуючись між собою у тексті, утворюють єдину систему, яка може конструюватися модифікуватися та уточнюватися дослідниками.
2.1.2. Порівняльний аналіз семантичних класифікацій прислівників
Відомі класифікації прислівників за граматиками В.Г. Адмоні ?217, с. 207- 210?, Г. Гельбіга та Й. Буша ?248, с. 310-314?, Кнаурса ?252, с. 244?, О.І. Москальської ?142, с. 240?, Є.Й. Шендельс ?209, с. 231-232? та В. Юнга ?215, с. 315-322? достатньо різноманітні за своїм системним складом, це, очевидно, спричинено складністю функціональної системи німецької мови, різноманітністю семантичних зв`язків та відношень прислівників, розбіжністю в поглядах на виокремлення семантичних аспектів, неоднорідністю використаних "семантичних критеріїв" поділу прислівників ?188, с. 52? та індивідуальним підходом до вирішення лінгвістичних проблем.
В роботі проаналізовано та порівняно різні за своїм підходом класифікації
прислівників (подано за спадом кількості виділених підкласів). Детальною є класифікація прислівників у Г. Гельбіга та Й. Буша ?248, с. 310-314?, в якій виділено: 1. Прислівники місця, що в свою чергу поділяються на: а) прислівники для позначення місця або стану спокою (zur Bezeichnung des Ortes oder der Ruhelage): hier, da, dort, unten; б