Розділ III
ОСНОВНІ НАПРЯМИ
ТА ЗАСОБИ ПОДОЛАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ КРИЗИ
З приходом до влади П. Скоропадського перед ним перш за все постала проблема створення нового міцного і дієздатного Кабінету міністрів. Особливу увагу треба було звернути на Міністерство продовольчих справ, адже від його діяльності залежало подолання продовольчої кризи, яка охопила Україну навесні 1918 року. Але успіхи Міністерства продовольчих справ великою мірою залежали від позитивних змін в інших міністерствах. Повна заміна штатів у міністерствах була неможлива і не потрібна. Штати змінювались поступово, щоб це не зашкодило працездатності міністерств. 3 травня 1918 р. наказом гетьмана П. Скоропадського згідно статті 3 Закону про тимчасовий устрій Української Держави Головою Ради міністрів було призначено Ф. Лизогуба, Міністром фінансів -
А. Ржипецького, Міністром торгу і промисловості - С. Гутника, Міністром шляхів - В. Бутенка, Міністром продовольчих справ - Ю. Соколовського [223, арк. 7]. (Див. додаток А)
Міністерство продовольчих справ тимчасово очолив заступник Ю. Соколовського М. Гаврилов, який обійняв цю посаду не без допомоги німців. Завдяки йому німці та австрійці здобули переваги у продовольчому забезпеченні Центральних держав. Поведінка М. Гаврилова ще за часів Центральної Ради дає підставу стверджувати, що посаду заступника Міністра продовольчих справ він обійняв завдяки союзникам, які хотіли мати "свою людину" в такому важливому для них міністерстві.
П. Скоропадський 3 травня 1918 р. призначив заднім числом (від 30 квітня 1918 р.) М. Гаврилова заступником Міністра продовольчих справ і тимчасово виконуючим обов'язки міністра - Ю. Соколовського, який повинен був у найкоротший строк дістатися до Києва з Полтави [139, арк. 1]. До виконання своїх обов'язків міністр приступив лише 9 травня 1918 р. Крім того, Соколовський був призначений тимчасово виконуючим обов'язки міністра хліборобства Української Держави [351, с.357 ]. Однак, зазначене міністерство не було створено, тому посада міністра хліборобства була номінальною. Д. Дорошенко вказував, що Ю. Соколовський був одним із найкращих знавців продовольчої справи України, до того ж відомим земським діячем Полтавщини [371, с. 311]. Тому на його досвід у продовольчій справі покладались великі сподівання. (Див. додаток А)
Другим заступником було призначено С. Франкфурта, який за методами розв'язання економічних проблем був дуже схожий на М. Гаврилова. Він також мав підтримку з боку німців, хоча й меншою мірою. Міністерство продовольчих справ мало найбільший кредит серед усіх міністерств Української держави. За період правління П. Скоропадського Міністерство продовольчих справ отримало кредит на суму 1 251 810 053 крб [Там само, с. 310]. Це свідчить про намагання уряду поліпшити продовольче становище в країні. Для гетьмана П. Скоропадського розв'язання продовольчої проблеми було одним із найголовніших завдань як при розбудові України, так і для підтримання належних стосунків з Центральними державами.
У Міністерстві Продовольчих справ у перших числах травня 1918 р. було призначено директорів шести департаментів, керівників відділів і підвідділів.
До того ж, було введено нові посади з конкретними обов'язками. Так, 3 травня 1918 р. було призначено особливоуповноважених по заготівлі худоби Д. Давидова, по заготівлі не зернового фуражу - А. Гаршина [73, арк. 1]. Особливоуповноважені зі своїми штатами та призначеними по всій Україні уповноваженими мали займатись лише дорученими їм справами та підпорядковуючись Міністерству продовольчих справ. Для кращого виконання своїх обов'язків вони мали активно залучати для закупівель приватний торгівельний апарат.
Ще однією новою політичною організацією, яка мала суттєво впливати не лише на продовольчу політику України, а й на весь економічний стан країни, був Союз об'єднаних організацій промисловості, торгівлі, фінансів і сільського господарства України (ПРОТОФІС), створений 25 квітня 1918 р. У декларації Союзу підкреслювалось, що вирішення всіх питань, які стосуються економічного життя України, мало відбуватись за його безпосередньою участю. Наголошувалось також на виконанні торгових договорів із Центральними державами, які все ж могли бути негативними і навіть згубними для економічного життя країни [265, - 28 квітня].
На першому засіданні ПРОТОФІСу було окреслено дії для стабілізації й покращення продовольчого стану України. Розв'язання продовольчих проблем мало здійснюватись рішуче. Це в першу чергу стосувалось засіву полів, відбудови сільських господарств, вирішення аграрного питання. Обговорювалось і питання про вільну торгівлю, яка через повний розлад економічного життя, а також зобов'язання перед Центральними державами була все ще неможливою і мала впроваджуватись поступово по мірі виходу країни з кризового стану. Такі декларації було прийнято також стосовно транспорту та забезпечення підприємств всім необхідним для виробництва [Там само, - 28 квітня].
Отже, ПРОТОФІС підтримував політику виконання договорів із Центральними державами. Це давало можливість багатьом членам Союзу отримати державні посади в Гетьманській державі. ПРОТОФІС був не дуже вдалою організацією для вирішення продовольчої політики, особливо внутрішньої, адже Союз складався переважно з проросійських промислових організацій, які не дуже зналися на продовольчій справі [Там само, - 12 травня]. Союзники підтримували ПРОТОФІС, переслідуючи власні інтереси. А головним інтересом Центральних держав був хліб. "Хліб - це головне, що зараз може і повинна дати Україна Центральним державам, хліб - це пункт мирного договору, - це залог успішної відбудови молодої держави" [Там само, - 28 квітня], стверджувалося в документах ПРОТОФІСу.
Першочерговим завданням Міністерства продовольчих справ стало налагодження діяльності Державного Хлібного Бюро (ДХБ), яке мало забезпечити виконання умов договору з Центральними державами і наситити внутрішній ринок державним хлібом за монопольними цінами. З приходом до влади
- Київ+380960830922