РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Методичні підходи до вивчення соціальної установки
Проблема виміру установки - це вивчення техніки виміру установки і шкалування; визначення причин зміни установок; розв'язання питання надійності, стабільності й валідності. Це проблема вибору моделі шкалування, за допомогою якої факти реакцій можуть бути співвіднесені зі змінною - установкою.
Найбільш розповсюдженою технікою виміру установок є метод шкал.
Так, С.С.Стівенс виділяє такі шкали:
1. Шкала найменувань є приписуванням числових форм об'єктам, основна емпірична операція - встановлення рівності.
2. Шкала порядку створюється в результаті операції упорядкування за рангами; встановлення відносин "більше" - "менше".
3. Шкала інтервалів дозволяє кількісно представити виміряні величини; встановити рівність чи різницю інтервалів .
4. Шкала відносин - встановлення рівності відносин, може бути застосована лише в тих випадках, коли ситуація дозволяє визначити співвідношення рівності, ранговий порядок, рівність інтервалів, рівність відносин [165].
Найчастіше в дослідженнях установки використовуються чотири шкали:
- шкала рівних інтервалів Л.Терстоуна;
- шкала підсумованих розходжень Р.Лайкерта;
- кумулятивна шкала Гуттмана;
- шкала семантичного диференціала Ч.Осгуда [31].
Можна виділити шість головних методів шкалувания: метод судження, метод сумарних оцінок, аналіз шкалограм, методика розгортання, аналіз латентних структур і метод оцінювання.
Шкальні методики виміру установок.
1. Усі методи судження виміру установок - це варіації методики, розробленої Л.Терстоуном [240; 241]. Метод, розроблений Л.Терстоуном, дозволяє порахувати розмір дистанцій між різними подразниками чи твердженнями залежно від дисперсії суджень порівняння, що встановлені експертами. [240]. Л.Терстоуном і Е.Чейвом був покладений початок виміру установок.
Шкала Л.Терстоуна створюється в декілька етапів: вибирається установка, яку потрібно виміряти; збирається велика кількість тверджень, які відображають можливі установки щодо цієї проблеми; експерти об'єднують ці твердження в групи за непарними числами, відповідно до шкали, починаючи з однієї крайності установки і закінчуючи іншою; респонденту пропонуються різні твердження без дотримання порядку шкали, у якій знаком "+" він повинен відзначити позиції, які він приймає, і знаком "-" позиції, які не приймає [240; 241].
Одним з істотних недоліків шкали Л.Терстоуна є вплив власних установок експертів на класифікацію тверджень. Шкала Л.Терстоуна дозволяє виявити колективні норми стосовно деяких значущих позицій, але недостатньо точно характеризує установку індивіда і не дає можливості передбачати його поведінку" [140, 506].
У 1939 році Л.Ферпосон, використовуючи метод Л.Терстоуна й Е.Чейва, спробував виділити основні установки людей. Л.Ферпосон досліджував десять основних установок людей. Він виділив три основні установки: щодо національної приналежності, гуманності і релігії [116].
2. Шкала сумарних оцінок.
Р.Лайкертом було проведене дослідження, у ході якого була вироблена більш зручна техніка для виміру установок, яка потребувала класифікації тверджень групою експертів [225]. Шкала Р.Лайкерта створюється в декілька основних етапів: збір великого числа тверджень і пропозицій, звернених до респондента; кожна ознака оцінюється за п'ятибальною шкалою, що передбачає такі реакції: "дуже схвалюю", "схвалюю", "не знаю", "не схвалюю", "дуже не схвалюю"; для кожного респондента підраховуються бали, надані відповідям за всіма ознаками. Загальна оцінка дає шкальний бал індивіда, а шкальний бал індивіда - це його сума балів за всіма ознакам. З розподілу загальних балів обчислюється показник критичного ставлення. Цей індекс є критичним ставлення, а не ймовірністю в статистичному змісті.
Р.Пенто і М.Гравітц вважають, що в методі Р.Лайкерту існує серйозний недолік, тому що підрахунок індивідуальних шкальних балів може включати різні числові комбінації, а саме: одна установка, виражена середнім шкальним балом, може складатися з крайніх відповідей, що анулюють одна одну [140].
Значної різниці в технічному плані між шкалами Л.Терстоуна та Р.Лайкерту немає. За значущістю шкальних балів між двома способами є розбіжність. Загальний шкальний бал, отриманий за шкалою Р.Лайкерта, має тільки одне значення. Шкала Л.Терстоуна носить більш абсолютний характер, тому що позиції розподіляють об'єктивним способом експерти [140]. Однак за кількістю інформації шкала Р.Лайкерта дає додаткові зведення.
3. Метод шкалограм - кумулятивна шкала Л.Гуттмана.
Порядкова, чи ординарна, шкала дозволяє проводити класифікацію відповідно до переваг особистості, наданих обстановці чи твердженням, що мають загальні ознаки, і, таким чином, знайти установку індивіда стосовно цієї ознаки [140].
Найбільш відомою порядковою шкалою є шкала соціальної дистанції, запропонована Е.Богардусом у 1925 р. [209]. Шкала соціальної дистанції призначалася для виміру генералізованої установки індивіда стосовно певної етнічної групи і виявлення ступеня прийнятності іншого індивіда як представника національної групи [209]. Е.Богардус використовував сім ознак, які позначали різні ступені соціальної дистанції. На думку Е.Богардуса, шкала універсальна і має кумулятивну властивість. Це означає, що визначений рівень соціальної дистанції дозволяє припустити, що представник даної групи буде для респондента прийнятний і в усіх інших ролях, які займають більш низьке рангове місце [209].
А.О.Бороноєв, В.Н.Павленко вважають, що не існує єдиної універсальної шкали, яка володіє кумулятивними властивостями. Для різних респондентів однієї культури і тим більше для представників різних культур значущість етнічної приналежності осіб, які займають різні соціальні ролі, буде різною [83].
М.Мей і Г.Хартшорн досліджували можливості ку