РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ КОЛЕКТИВІСТСЬКОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ПІДЛІТКІВ
У СУЧАСНИХ ДИТЯЧИХ ОБ'ЄДНАННЯХ
2.1. Дитяче об'єднання як соціально-педагогічне середовище формування колективістської спрямованості підлітків
Людина як суспільна істота не може існувати поза стосунками з іншими людьми, завдяки яким відбувається процес становлення особистості, здатної регулювати та контролювати свою поведінку в людському соціумі, впливати на оточуючих, враховуючи їх прагнення та інтереси. У цьому контексті С.Рубінштейн наголошував, що "особистість формується у взаємодії, в яку людина вступає з оточуючим світом" [156, с. 22].
Базою, де здобуваються необхідні ресурси для ефективного процесу формування особистості, є зовнішні умови, сприятливе зовнішнє середовище [41]. Таке середовище для дітей підліткового віку створюють батьки, сім'я, вихователі - це виховне середовище, яке розглядають як "сукупність природних і соціально побутових умов, у яких протікає життєдіяльність людини і становлення її як особистості" [159, с. 294]. За Д.Григор'євим, виховне середовище - "це мережа взаємопов'язаних педагогічних подій, які створюються соціальними суб'єктами різного рівня (колективні та індивідуальні), що є умовою особистісного розвитку і дорослого, і дитини" [161, с. 2]. Виховне середовище включає в себе середовище сім'ї, вулиці, виховного закладу і т.д.
Важливу роль відіграють і суспільні фактори, історична епоха, рівень розвитку суспільства, тобто соціальне середовище - "конкретний прояв суспільних відносин, в яких розвивається конкретна особистість, соціальна спільнота; соціальні умови їх розвитку" [159, с. 294]. Крім поняття соціального середовища, у науковому обігу існує поняття "розвиваюче соціальне середовище" - це "соціум, який відрізняється від звичайного середовища більш високими за змістом та інтенсивністю характеристиками спільної діяльності і спілкування..." [189, с. 53].
Отже, підліток, перебуваючи одночасно під впливом таких виховних факторів, як суспільство (мегафактори) та під впливом сім'ї, виховного закладу (мікрофактори) знаходиться у просторі соціально-педагогічного середовища- "спеціально, відповідно з соціально-педагогічними цілями, створювана система умов організації життєдіяльності людини, спрямована на формування її ставлення до світу, до людей..." [159, с. 294]. Соціально-педагогічне середовище характеризується такими основними ознаками: наявністю соціально-педагогічних цілей (тих, які формулюються і реалізуються в процесі організованого педагогічного впливу і які відповідають ціннісним орієнтаціям суспільства); створенням спеціальних умов життєдіяльності для досягнення цих цілей; спрямованістю на формування орієнтацій особистості.
Враховуючи сутність поняття "соціально-педагогічне середовище", можемо стверджувати, що формування колективістської чи індивідуалістської спрямованості залежить від соціально-педагогічного середовища, в якому перебуває сучасний підліток, адже орієнтація суспільства на цінності колективізму чи індивідуалізму відображається в соціально-педагогічних цілях, відповідно до яких створюються умови формування якостей та орієнтацій особистості, в тому числі і спрямованості.
Таким соціально-педагогічним середовищем для сучасного підлітка є такі соціальні інститути як сім'я, школа, позашкільні навчально-виховні заклади, добровільні дитячі об'єднання, в діяльності яких задіяні діти підліткового віку. Позитивним явищем є взаємодія всіх компонентів та структур, задіяних у процесі виховання підростаючого покоління [4].
Як підтверджують результати нашого дослідження, сучасне соціально-педагогічне середовище є складним для формування колективістської спрямованості підлітків. Пояснюємо це тим, що останні десятиліття в історії України були періодом змін, нестабільності, що не могло не позначитися на світогляді підростаючого покоління. Дослідження Р.Охрімчук свідчать, що у житті всіх країн світу у різні епохи, а особливо в переломні моменти історії, важливу роль відіграє молоде покоління. Разом з тим, діти є однією з найбільш незахищених, вразливих верств суспільства, і тому вимагають значної уваги до своїх проблем. Адже "діти, як соціально-демографічна група, посідають особливе місце у соціальній структурі суспільства. Вони є: а) достатньо чисельною групою та єдиним джерелом оновлення трудових ресурсів суспільства; б) єдиною групою, що має невеликий соціальний досвід та є відкритою для його поповнення; в) віковою категорією, що прагне до самореалізації та має велику соціальну і професійну перспективу" [123, с. 3].
У складні періоди в історії суспільства, коли відбуваються стрімкі зміни, найбільшу ймовірність успішно адаптуватися мають діти. Адже вони здатні швидше, ніж інші вікові групи, оволодівати новим, а також менш обтяжені стереотипами попереднього державного устрою.
Звернувшись до реалій сьогодення, бачимо, що більшість дітей підліткового віку не отримує достатньо позитивних виховних впливів. В умовах, коли батьки живуть у напруженому ритмі праці, вони майже не виділяють часу, щоб займатися вихованням дитини, покладаючись на школу чи стихійні впливи. Батьки значно більше зайняті вирішенням матеріальних проблем сім'ї. Також намітилася тенденція, що загальноосвітня школа все більше концентрує увагу на здобутті школярами маси знань, за цих умов виховна функція посідає другорядне місце. Насичена навчальна програма, курси поглибленого вивчення дисциплін, факультативи спрямовані здебільшого на оволодіння певною сумою знань та навичок; у багатьох школах значно менше часу приділяють позакласній виховній роботі [70, с. 108]. У такій ситуації підлітки та молодь залишаються за межами достатньої суспільної уваги [138].
Але підростаюче покоління завжди було і залишається тією специфічною соціальною групою, якій притаманний пошук свого "Я" і свого місця в суспільстві. Підлітки шукають шляхи до самореалізації, підтвердження власної дорослості та значущості. Результати нашого дослідження засві