РОЗДІЛ 2
Експериментальне вивчення особливостей комунікативної компетентності студентів вищих навчальних закладів
2.1. Програма та основні методи емпіричного дослідження
Завданням дослідницьно-експериментальної роботи було вивчення основних компонентів комунікативних умінь студентів, встановлення взаємозв'язку між рівнем розвитку комунікативної компетентності та емпатії; виявлення основних труднощів соціальної взаємодії студентів засобами проективних методів; дослідження особливостей впливу активних методів групового навчання спілкуванню на заняттях іноземної мови на формування комунікативної компетентності в умовах вищого навчального закладу. Практична реалізація названих завдань здійснювалась у два етапи: констатуючого та формуючого екперименту, побудованих за принципом системності.
Експериментально-дослідницька робота здійснювалась за такими етапами:
1. Визначення мети та завдань експериментального дослідження.
2. Розробка психолого-педагогічних засобів і методичного апарату для формування комунікативної компетентності студентів ВНЗ на заняттях іноземної мови.
3. Перевірка формування комунікативної компетентності студентів ВНЗ за розробленою функціональною моделлю та її впровадження в процесі формуючого експерименту:
* визначення експериментальних та контрольних груп;
* розробка анкет, підбір методик із метою виявлення рівнів сформованості комунікативної компетентності, рівнів сформованості емпатії студентської молоді.
4. Аналіз одержаних результатів, формування висновків, розробка методичних рекомендацій щодо ефективного формування комунікативної компетентності студентів.
Оскільки констатуючий та формуючий експерименти передбачав здійснення студентами самооцінки власних компонентів комунікативної компетентності, з метою формування вибірки було використано шкалу соціальної бажаності. Опитувальник був розроблений Д.Кроуном і Д.Марлоу у 1960р. для діагностики мотивації схвалення.
У процесі відбору використовувався адаптований російськомовний скорочений варіант шкали, який складається з 20 тверджень, стандартизований на вибірці більше 800 чоловік з подальшою перевіркою валідності та надійності (Ю.Ханін, 1974, 1976).
Загальний підсумковий показник "мотивації схвалення" за шкалою отримують шляхом складання всіх "працюючих" балів і він складає 20 балів. Шкала дозволяє визначити непряму міру потреби у схваленні з боку інших людей. Так, високий підсумковий показник свідчить про високу мотивацію схвалення і, відповідно, високу готовність людини подати себе як таку, яка повністю відповідає соціальним нормам. Низькі показники свідчать як про неприйняття традиційних норм, так і про надмірну вимогливість до себе.
У процесі відбору були допущені студенти, чий загальний показник увійшов у межі 10±5 балів (було виключено крайні максимальні та мінімальні показники).
Таким чином, з 200 чоловік до експерименту було допущено 120 студентів.
Перший етап дослідження включав констатуючий експеримент, метою якого було встановлення рівня розвитку основних комунікативних умінь і виявлення пріоритетних компонентів комунікативної компетентності, встановлення кореляційного зв'язку між рівнем комунікативної компетентності та емпатії.
Другий етап дослідження включав проведення формуючого експерименту та вивчення впливу проективних і комунікативних методів на формування та переоцінку власних умінь. Для його реалізації використовувались комунікативні вправи та вправи соціально-психологічного тренінгу, тренінгу формування конфліктної компетентності, прийоми арт-терапії.
У результаті формуючого експерименту вивчено ефективність таких методів навчання. З'ясовано психологічні умови, які перешкоджають комунікативній активності студентів та ефективному педагогічному спілкуванню.
Констатуючий та формуючий етапи дослідження проводились із залученням груп студентів третіх - четвертих курсів. Експеримент охоплював 60 студентів експериментальних груп і 60 студентів контрольних груп денної форми навчання Рівненського державного гуманітарного університету, Міжгегіональної академії управління персоналом, Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. ак. С.Дем'янчука.
У процесі формуючого експерименту розв'язувались такі завдання:
> експериментально перевірялись рівні сформованості комунікативної компетентності та емпатії студентів;
> перевірялись взаємозв'язок і залежність між сформованістю емпатії та формуванням комунікативної компетентності студентів;
> окреслювалось коло та розкривався зміст умінь, якими повинні оволодіти студенти в процесі формування комунікативної компетентності;
> розроблялись методичні рекомендації щодо формування комунікативної компетентності на заняттях іноземної мови.
Ці завдання розв'язувались шляхом порівняння результатів в експериментальних та контрольних групах. У ході роботи враховувались специфіка вищої школи, особливості навчально-виховного процесу, контингент студентів, їх практична діяльність тощо.
Експериментальна робота під час проведення формуючого експерименту охоплювала:
* відбір експериментальних і контрольних груп;
* розробку функціональної моделі розвитку комунікативної компетентності студентів і методики її впровадження (форми, методи, засоби роботи).
У контрольних групах розвиток комунікативної компетентності студентів на заняттях іноземної мови ішов традиційно, на основі вимог діючих програм.
Таблиця 2.1
Загальна характеристика експериментальних і контрольних груп
Експериментальні групиКонтрольні групиФормування комунікативної компетентності за спеціально розробленою функціональною моделлю з використанням активних методів, тренінгових вправ.Традиційна методика навчання, що склалась у практиці вищої школи (на основі типових програм).
Теоретичною основою емпіричного вивчення комунікативної компетентності слугували позиції щодо досліджуваних нами їх структурних компонентів. Зокрема досліджували