РОЗДІЛ 2.
МАЛОФОРМАТНИЙ ПОЛІТИКО-БІОГРАФІЧНИЙ ТЕКСТ: ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ
2.1. Актуалізація базових аксіологічних понять у малоформатному політико-біографічному тексті
Пізнаючи об'єкти та явища матеріального та духовного світу, ми усвідомлюємо значущість того чи іншого об'єкта, тобто оцінюємо його властивості.
Під цінностями розуміють ціннісні уявлення і спонукальні інтенції поведінки, які локалізуються в людській свідомості. Тобто цінності - це критерії і способи оцінки значення об'єктів, що оточують людину, групу, суспільство в цілому. Остання визначається не через якості об'єктів, а з урахуванням їх залучення до сфери людської діяльності, їх кореляцією з інтересами, потребами соціальних відносин. Цінності стають засадничими компонентами при формуванні моральних принципів і норм, ідеалів, установок і цілей. Як концентроване вираження досвіду життєдіяльності конкретної соціальної спільноти, цінності складаються в систему [138, с. 11].
У політичному тексті актуалізація ціннісних смислів є одним із засобів впливу на аудиторію, тому що на глибинному, підсвідомому рівні саме цінності лежать в основі прийняття рішень. Численні адресати МПТ, багатоаспектна сегментація аудиторії роблять необхідним пошук стрижневих, зрозумілих концептів. Для здійснення аргументативного впливу адресант має означити центральні чинники, виділити той спектр переконань (gamut of beliefs) [47, с. 178], які поділяються більшістю представників цільової аудиторії. Такими центральними чинниками є не лише загальнолюдські цінності - константи внутрішнього світу людини, а й соціальні стереотипи.
Соціальні стереотипи взаємодіють із національним менталітетом: людина порівнює свої дії з загальноприйнятими у соціумі уявленнями, розв'язуючи таким чином суперечності між світом, що постійно змінюється в часі, і власними інтересами, установками та реакцією на ці зміни.
Світ цінностей, локалізований у людській свідомості, тобто ціннісні уявлення і спонукальні інтенції поводження не мають аналогів поза свідомістю (хоча, звичайно, можуть мати об'єктивні причини).
Процес ціннісної фільтрації світу - установка ціннісних відповідностей між його сутностями в зв'язку з запитами суб'єкта - пов'язаний з мовною свідомістю. В універсумі людських цінностей мова набуває евалюативного (оцінно-зіставного) характеру. Цей процес орієнтації людини у світі своїх цінностей природного і культурного походження відбувається через установлення ціннісних відповідностей, які К.Серажим називає евалюацією [152, с. 199].
Цінності не існують об'єктивно, вони являють собою концептуалізацію бажаного. Вони одержують відображення в мовній картині світу. Однією з особливостей концептів ціннісної системи є те, що вони, будучи переважно абстрактними сутностями, здатні сприйматися як об'єктивно існуючі тільки через слово.
Ціннісні системи, самі цінності стають складовими національних культурних картин світу [43, с. 43], які різною мірою відображаються в мовах світу. Кожна мова є ключем до самобутньої мовної картини світу, яка відображається свідомістю та семантикою загальнонародної мови з її специфічними, у чомусь універсальними, у чомусь неповторними категоріями - національно-специфічними цінностями.
В аксіології з поняттям цінності безпосередньо пов'язане поняття оцінки, сутність якої визначається дослідниками по-різному. Всі дефініції об'єднує антропоцентричний підхід до явища, який зумовлений залежністю оцінної категоризації зовнішнього світу від суб'єктивних факторів [85, c. 129].
У лінгвістиці категорія оцінки визначається здебільшого як позитивна або негативна кваліфікація предмета думки [24, с. 7]. За переконанням науковців, оцінка - це зв'язок між ціннісною орієнтацією суб'єкта і об'єкта, що позначається позитивно чи негативно на будь-якій підставі у відповідності із "стандартом" буття речей чи стану справ у певній картині світу, що лежить в основі норм оцінки [163, с. 23; 32, с. 5-6, 141, с. 56]. Запропоноване визначення вказує на зв'язок мовної оцінки із системою цінностей оцінюючого суб'єкта. Ця система входить до структури оцінки як "точки відліку" [32] оцінювання, поряд із суб'єктом оцінки, її об'єктом і самим оцінним компонентом.
На думку багатьох учених [8; 32; 37; 44; 145; 160], оцінка є складовою частиною семантичної структури слова і має тісний зв'язок з емотивним компонентом та поняттєвим ядром слова. М. С. Каган вважає оцінкою емоційно-інтелектуальне визначення суб'єктом значення об'єкта для цього суб'єкта [77, с. 68].
У складній взаємодії суб'єктів оцінки (носіїв мови, об'єднаних у соціально-ідеологічні колективи) та її об'єктів можна виділити компонент, який у процесі вживання в мові трансформується в "оцінність" [46, с. 124; 138, c. 19], або "емотивність" [32, c. 38]. Цей компонент, не пов'язаний безпосередньо з уявленнями про емоції, емоційність, експресивність, може передбачати емоційну оцінку.
Американські вчені В. Айзер, Ч. Стивенсон і Р. Хеар розглядають оцінність як одну з комунікативних цілей мовленнєвого акту, пов'язану з діяльністю людини. Вона спрямована не на фіксацію отриманих знань про світ, а на регуляцію поведінки комунікантів [170; 222; 239], на здійснення наміру одного з них досягти прагматичної мети: якимось засобом вплинути на стан адресата [138, c. 29].
Т.Б. Крючкова стверджує, що оцінність є однією з сутнісних характеристик ідеологічного освоєння дійсності, а на мовному рівні це виявляється в тому, що в більшості суспільно-політичних термінів наявний оцінний компонент значення [93, c. 110].
Лінгвально оцінність може бути виражена на кількох рівнях - лексичному, синтактико-стилістичному й текстовому. На лексичному рівні сигналами оцінності виступають загальнооцінні слова, що мають оцінні асоціації, слова-інтенсифікатори, призначені для посилення вже названої ознаки ("He was one of the greatest figures of all time" [254, c.44], "Benjamin Franklin is a famous and important person in American history" [258, c. 113]), емоційно-оцінна лексика. На син