РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ І МЕТОДІВ ОБСТЕЖЕННЯ
Робота ґрунтується на проспективному обстеженні 267 хворих на гострий панкреатит, які перебували на лікуванні в клініці факультетської хірургії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького на базі Львівської обласної клінічної лікарні протягом 2001-2005 років.
Діагноз гострого панкреатиту (ГП) встановлювали на підставі анамнезу, об'єктивного обстеження, результатів лабораторного, рентгенологічного, ультрасонографічного (УСГ) обстежень, комп'ютерної томографії (КТ), ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатикографії (ЕРХПГ).
У формулюванні діагнозу використовували Міжнародну класифікацію гострого панкреатиту, яку прийнято в Атланті (США) у 1992 р. Згідно з цією класифікацією розрізняють:
І. Легкий - набряковий панкреатит, якого супроводжують мінімальна дисфункція органів. При цій формі захворювання інколи можуть виявлятися обмежені поверхневі некрози.
ІІ. Важкий панкреатит - захворювання, якого супроводжуєть системні і/або місцеві ускладненн.
До системних ускладнень відносять:
а) шок - систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.;
б) дихальна недостатність - РаО2 менше за 60 мм рт.ст.;
в) ниркова недостатність - рівень креатиніну вищий від 177 мкМ/л;
г) шлунково-кишкова кровотеча - понад 500 мл за добу;
ґ) синдром дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові - тромбоцити менше за 100 000/мм3; фібриноген менше за 1,0 г/л;
д) метаболічні розлади - кальцій менше за 1,87 мМ/л.
До місцевих ускладнень належать некрози, парапанкреатичні скупчення рідини, абсцеси, псевдокісти [59].
Згідно з Міжнародною класифікацією легкий перебіг гострого панкреатиту верифіковано у 126 (47,2%) хворих, важкий - у 141 (52,8%), що у відношенні становило 1:1,1. Превалювання хворих на гострий деструктивний панкреатит обумовлено тим, що в клініку надходять хворі з найважчими випадками захворювання. Кількість хворих на гострий деструктивний панкреатит була найвищою у 2002-2004 роках. Поділ хворих, залежно від важкості ГП, за роками наведено в табл.2.1.
Таблиця 2.1
Кількість пацієнтів у залежності від важкості ГП
Перебіг ГПРоки спостереження20012002200320042005легкий4113192132важкий2224363425легкий/важкий1/0,51/1,91/1,91/1,61/0,8
Важкий перебіг встановлювали при органній дисфункції, при верифікації на УСГ, КТ або на операції некротичних змін у підшлунковій залозі, скупчень рідини у парапанкреатичних ділянках або у вільній черевній порожнині, наявності парапанкреатичного інфільтрату. Наявність тільки скупчень рідини в ділянці підшлункової залози, яких виявляли на УСГ або КТ, при відсутності інших клінічних і лабораторних ознак органної дисфункції, ми не оцінювали як вияв некротичного ГП.
Чоловіків було 188 (70,4%), жінок - 79 (29,6%). Це вказує на значну перевагу захворювання на ГП серед осіб чоловічої статі: серед госпіталізованих хворих 2,4:1. Вік хворих був у межах від 17 років до 87 і в середньому становив 43,3±0,9 року (табл.2.2). При легкому гострому панкреатиті цей показник був 41,9±1,3 року, а при важкому - 44,6±1,2 року, що вказувало на тотожність вікового поділу у групах хворих у залежності від важкості перебігу захворювання.
Таблиця 2.2
Поділ хворих на ГП за віком і статтю
Перебіг ГПСтатьВік (роки)чоловічажіноча< 3535-5960-7475-90Легкий84424568112Важкий104373485202Всього1887979153314
Треба відзначити, що гострий панкреатит частіше виникав у хворих у віці 35-59 років - 153 (57,3%) і до 35 років (29,6%), що загалом становило 86,9%. Отже, ГП частіше виникав у пацієнтів найбільш працездатного віку, що вказує на значну соціальну проблему у лікуванні цього контингенту хворих.
Основним етіологічним чинником захворювання був алкоголь - у 178 (66,7%) хворих, зокрема, у 96 (68,1%) хворих на тяжкий ГП і у 82 (65,1%) - на легкий. Гострий біліарний панкреатит (ГБП) діагностовано у 65 (24,3%) пацієнтів, серед них - у 36 (55,4%) хворих на набряковий панкреатит і у 29 (44,6%) - на некротичний. Таким чином, найчастішою причиною виникнення панкреатиту було надуживання алкоголю, і при алкогольному панкреатиті частіше розвивався деструкційний процес у підшлунковій залозі, що пов'язано з особливостями патофізіологічних змін в організмі під дією алкоголю. ГБП був верифікований у 54 жінок (68,4% від усіх жінок, 83,1% від хворих на ГБП), і у 11 чоловіків (5,9% і 16,9%, відповідно). При цьому, легкий ГБП був у 32 жінок і важкий - у 22. Серед хворих із гострим алкогольним панкреатитом жінок було лише четверо (5,1% від усіх жінок, 2,25% від хворих на алкогольний панкреатит). Отже, ГБП значно частіше траплявся у жінок (?2=117,99; з поправкою Yates ?2=114,62; р<0,001), тоді як гострий алкогольний панкреатит (ГАП) - у чоловіків (?2=191,6; з поправкою Yates ?2=187,69; р<0,001).
В одного хворого (0,4%) було верифіковано гострий посттравматичний панкреатит, який виник внаслідок закритої травми живота, а у 23 (8,6%) хворих не вдалося встановити причину.
Середня тривалість захворювання від появи симптомів до госпіталізації склала 5,1±0,3 доби: при інтерстиційному панкреатиті - 3,6±0,3 доби, при деструкційному - 6,4±0,4 доби. Отже, важкий перебіг гострого панкреатиту був також обумовлений пізнім надходженням хворих на лікування (t=5,84; р<0,001).
При клінічній характеристиці акцентували увагу на скаргах хворих і даних фізикального обстеження, таких як: біль, нудота, блювання, здуття живота, зміни забарвлення шкірних покривів, частота серцевих скорочень, артерійний тиск, аускультація і перкусія легень, наявність інфільтрату в епігастральній ділянці, розміри печінки і селезінки, ознаки рідини у черевній порожнині, симптоми Korte, Kehr, Ortner, Blumberg, Mayo-Robson.
Лабораторні дослідження містили: загальноклінічний аналіз крові і сечі, визначення рівня білірубіну в сироватці крові за Iendrassik (1936), аспартат- і аланінамінотрансферази (АсАТ, АлАТ) колориметричним мето
- Київ+380960830922