РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика експериментальних та клінічних спосте-
режень
Ця робота проводилася на клінічній базі кафедри госпітальної хірургії
Харківського державного медичного університету в спеціалізованому відділенні
гострих шлунково-кишкових кровотеч Інституту загальної і невідкладної хірургії
АМН України.
Робота виконана на підставі вивчення результатів хірургічного лікування 638
хворих на ВХ шлунка та ДПК, ускладнену гострою крововтратою, що склали основну
і контрольну групи. Групу порівняння склали 27 хворих з неускладненою ВХ і 19
здорових осіб. Експериментальні дослідження проведені на 16 піддослідних
тваринах (собаки) та 52 білих мишах.
Усім пацієнтам були виконані органозберігаючі та органощадуючі операції із
ваготомією, а також резекційні втручання за період з 1990 по 2001 рік. При
роботі з експериментальними тваринами (їх утримання, підготовка до
експерименту, методи знеболювання) керувалися засадами, викладеними в
керівництві С.О.Шалімова та співавт. [310].
Основна група була представлена 302 хворими. Хірургічна тактика і способи
лікування в цього контингенту пацієнтів були обрані на підставі комплексного
вивчення ГДС з урахуванням стану САС і прогнозної оцінки ризику розвитку
інтра- та післяопераційних ускладнень, з нею пов'язаних, при цьому
застосовувалися власні способи і методики лікування. Контрольну групу склали
336 пацієнтів. Методи дослідження в цій групі включали традиційні способи
діагностики, а хірургічна тактика і лікування не відрізнялися від
загальноприйнятих, без урахування даних про стан САС. На підставі
порівняльного аналізу результатів хірургічного лікування хворих основної і
контрольної груп, нами вирішувалося питання про обґрунтованість надання
хірургічної допомоги хворим на ВХ шлунка та ДПК, ускладнену кровотечею з
обов'язковою корекцією порушень САС, а також доцільності впровадження
комплексного обстеження і розроблених способів лікування до зазначеного
контингенту хворих.
Для вивчення й уточнення окремих патофізіологічних механізмів, пов'язаних
безпосередньо з крововтратою, особливостей до- і післяопераційного періоду,
були обстежені 27 пацієнтів з неускладненою ВХ шлунка та ДПК і 19 здорових
осіб, що склали групу порівняння.
На 16 безпородних собаках (1993 р.) були проведені експериментальні
дослідження, під час яких були вивчені моделі виразок шлунка і ДПК, що
кровоточать, із визначенням патофізіологічних механізмів цих ускладнень.
Відтворено модель геморагічного шоку тяжкого ступеня із наступною корекцією
крововтрати різними кровозамінниками. В залежності від виду кровозамінника
собаки були розділені на три групи. Тваринам з I групи (5 собак)
внутрішньовенно вводили фізіологічний розчин в об’ємі крововтрати. В II групі
тварин (5), крім цього, застосовували емульсію перфторану з розрахунку 5
мл/кг, а в III групі собак (6) - емульсію перфторану, та попередньо озонований
(опосередковано) у спеціальному пристрої шляхом обробки озоном у концентрації
0,3 г/л, 0,9% розчин NaCl. Газоподібний озон потрібної концентрації одержували
за допомогою приладу ГО-1 (аналог апарата І.А.Ветохіна). Використаний нами
препарат перфторану являв собою 10 об. % субмікронну емульсію на основі
перфторорганічних сполучень. При цьому його параметри за розчинністю О2
складали 7,0 об. % (pО2=760 мм рт. ст., t=20C°), а розчинність СО2 - 60 об. %
(pCО2= 760мм рт.ст., t=20C°). Ефекти і властивості озону були вивчені в ході
експериментального дослідження на 52 білих мишах. Під час експериментального
моделювання на піддослідних тваринах розроблені достовірні моделі різних
патологічних станів ГДС, запропоновані нові діагностичні способи та пристрої.
За допомогою клініко-лабораторних і інструментальних методів дослідження,
анкетування вивчені результати хірургічного лікування в найближчому та у
віддаленому післяопераційних періодах. Розподіл обстежуваного контингенту
хворих за статтю та віком представлений в табл. 2.1.1, 2.1.2 та на рис. 2.1.1,
2.1.2.
Таблиця 2.1.1
Розподіл хворих за статтю та віком
Стать
Вік у роках
Усього:
До 30
31-40
41-50
51-60
61-70
71 і старіше
Чоловіки
Жінки
63
28
75
41
107
73
98
65
62
32
13
413
252
Разом:
91
116
180
163
94
21
665
Наведені дані свідчать про превалювання пацієнтів у віці від 31 до 60 років,
причому чоловіків, у середньому, було в 2 рази більше, чим жінок. Збереження
цієї тенденції у всіх групах підтверджує їх репрезентативність, що є важливою
умовою для проведення порівняльної оцінки виконаних у них лікувальних заходів.
Розподіл хворих у залежності від термінів надходження в стаціонар з моменту
початку кровотечі, представлений в табл.2.1.3 і на рис. 2.1.3. Протягом першої
доби з моменту початку кровотечі надійшло тільки 254 (39,8%) пацієнта, другої
доби – 113 (17,7%), на третю - 136 (21,3%) і в терміни понад три доби надійшли
135 (21,2%) хворих. Таким чином, зазначена тенденція до збільшення термінів, що
минули з моменту початку кровотечі до госпіталізації в хірургічний стаціонар,
що, вірогідно пов'язане з пізнім звертанням хворих за медичною допомогою. Ці
дані характерні, як для основної, так і для контрольної груп.
У табл. 2.1.4 і на рис. 2.1.4. показано розподіл хворих за тривалістю
виразкового анамнезу. Установлено перевагу пацієнтів із тривалим виразковим
анамнезом. У 153 (23,0%) він був від 3 до 5 років, у 155 (23,3%) - від 5 до10
років, а понад 10 років у 147 (22,1%). Відсутність виразкового анамнезу
відзначено тільки в 20 (3,0 %) хворих.
- Київ+380960830922