РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ УМІНЬ АНАЛІЗУ ХУДОЖНЬОЇ ДЕТАЛІ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ
2.1. Аналіз стану проблеми в шкільній практиці..............................................59
2.2.Теоретичне обгрунтування розробленої методики...........................72
2.3. Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів 5-7 класів під час аналізу художньої деталі в літературному творі...........................................81
2.4. Аналіз результатів експериментального навчання...................................144
Висновки до другого розділу...........................................................157
ВИСНОВКИ........................................................................................................159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................162
ВСТУП
Процес входження України в європейський і світовий полікультурний простір спрямовує шкільну літературну освіту на підготовку творчого, кваліфікованого читача, формування його моральних переконань, естетичних поглядів і смаків, розширення і збагачення його емоційного світу, розвиток інтелекту, вироблення принципів оцінки художніх явищ. Успішно розв'язувати ці складні завдання можна лише за умови врахування специфічних особливостей літератури як мистецтва слова і, найперше, - її образної природи.
Як засвідчує досвід, рівень сприймання школярами явищ різних видів мистецтв недостатній. Наївно-реалістичний підхід до оцінки літературних творів, кінофільмів, театральних вистав, творів живопису пояснюється незадовільною теоретичною підготовкою частини молоді в царині мистецтва. Саме вчитель-словесник покликаний формувати у школярів уміння і навички культурного читача й поціновувача літературних та мистецьких явищ. У цьому складному навчально-виховному процесі зростає роль теоретико-літературних знань, які б вели учнів від пізнання специфічних властивостей художньої літератури до осмислення законів мистецтва в цілому. Актуальність означеної проблеми зумовлена необхідністю посилення в шкільному вивченні літератури уваги "до тих моментів, що розкривають і характеризують загальні риси літератури й інших видів мистецтва, загальні закони розвитку мистецтва, не послаблюючи уваги до специфіки літератури" [14, 6]. Однією із таких загальних, характерних особливостей літератури й мистецтва є художня деталь, яка посилює ідейно-емоційний вплив образів, загострює увагу на суттєвому, значущому в тому чи іншому мистецькому витворі.
Поняттю художньої деталі, досить важливому в системі знань з теорії літератури, в практиці шкільного викладання досі не приділялося належної уваги. Очевидно, це пояснюється тим, що в літературознавстві порушена проблема почала розроблятися порівняно недавно: з кінця 60-х років минулого століття. Через певну суб'єктивність поглядів вчених (Є.Добін, Г.Поспєлов, В. Святовець, Р.Цивін, К. Фролова та ін.) на природу деталі, її художню специфіку теоретичне осмислення цього літературознавчого поняття не є завершеним. Художні особливості деталі, її різновиди та роль в літературному контексті досліджувалися В.Агеєвою, І. Бурлаковою, М. Грицютою, І. Денисюком, В. Іваненко, Л. Кавун, Ю. Кузнєцовим, В. Литвином, М. Середич, І. Цюп'як та ін. у творчості В. Стефаника, М. Коцюбинського, О. Кобилянської, М. Хвильового, Г. Косинки, У. Самчука, Гр. Тютюнника.
Формування умінь аналізу художньої деталі літературного твору нерозривно пов'язане з розвитком навчально-пізнавальної діяльності школярів, у якій виділяють змістовий, організаційно-процесуальний та мотиваційний компоненти. Наукові дослідження, здійснені М. Махмутовим, Н. Менчин-ською, Н. Половніковою, О. Савченко, М. Скаткіним та ін., довели, що тільки активна діяльність самого школяра сприяє формуванню умінь та навичок, забезпечує його успішний інтелектуальний розвиток. Розглядаючи участь школярів у активній пізнавальній діяльності як важливу умову їх розвитку, вчені-дидакти ведуть пошук ефективних форм, методів, засобів, умов активізації навчального процесу.
Реалізація умінь і навичок відбувається шляхом розв'язання навчальних задач, теорію яких розробили дослідники Д. Ельконін, О. Леонтьєв, Л. Стрельцова та ін. Навчальні задачі органічно входять в уроки та пов'язані з їхньою загальною метою і змістом. Відбуваючись водночас із засвоєнням знань, формування вмінь здійснюється цілеспрямовано в умовах спеціально організованої діяльності.
Вчені свідомі того, що процес інтенсивного оволодіння читацькими вміннями відбувається саме в молодшому підлітковому віці, коли учні вчаться не лише слідкувати за ходом подій і оцінювати вчинки персонажів, але й уявляти зображене. Психологічні закономірності формування умінь учнів 5-7 класів аналізувати художню деталь відображено у працях Л. Виготського, Л.Жабицької, Н.Молдавської, О.Никифорової, Є. Пасічника, Ю. Самаріна, П. Якобсона.
Методичний аспект досліджуваної проблеми частково розроблено у працях вчених-методистів ХІХ ст. Ф. Буслаєва, В. Водовозова, О.Остро-горського, В.Стоюніна. Зокрема В.Водовозов, надавав особливого значення повторному прочитанню учнями художнього тексту, яке сприяє заглибленню в деталі, подробиці з метою усвідомлення ідейно-художнього змісту твору.
Ідеї провідних учених ХІХ ст. набули подальшого розвитку в працях М.Рибникової, В. Голубкова, Є. Квятковського - в Росії, Т.Бугайко і Ф. Бугайка, О. Дорошкевича - в Україні.
Важливими для створюваної методики формування умінь аналізу художніх деталей є науковий висновок М. Рибникової про поєднання методу читання вголос з аналітичною роботою, а також дослідження Є. Квятковського про текст і підтекст художнього твору, в якому особливого значення надається аналізу художньої деталі.
Сучасні вчені-методисти О.Бандура, Н.Волошина, А.Лісовський, Є. Пасічник, Л. Мірошниченко та ін., розмірковуючи над сутністю пізнавальної діяльності у