РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ Й РОЗВИТОК НАЗВ ВІЙСЬКОВОГО ОДЯГУ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
Упродовж останніх десятиліть в українському мовознавстві превалює думка про системне вивчення термінології. Системність лексики закладена в лінгвістичній природі слова, оскільки "словесний знак, що є основним типом номінативних знаків, поєднує дві основні семіологічні функції - уподібнення й розрізнення, передаючи в мові не лише відмінності, але й тотожності, на підставі яких у системі мови виформовуються окремі класи, угруповання та ряди слів" [107: 10]. На думку А.П. Критенка, "система мови складається, принаймні, з трьох окремих великих систем - фонетичної, граматичної і лексичної, з яких найбільшою, найголовнішою і найскладнішою є лексична система" [50: 198]. Остання існує за певними законами, характерними для будь-якої природної терміносистеми: вона є відкритою і поповнюється на всіх етапах свого розвитку. Лексична системність виявляється в сукупності слів, об'єднаних у тематичні групи на основі спільності означуваних словами реалій [93: 223].
Ф.П. Філін розрізняє поняття лексико-семантичні і тематичні групи, зазначає, що останнім часом словниковий склад мови вважають системою різних лексико-семантичних груп, але під цими групами розуміють зовсім інші явища: об'єднання слів на основі спільності граматично-семантичних значень, спільності значень словотвірних засобів і т. д. [151: 227]. Лексико-семантичні групи слів, на думку Ф.П. Філіна - власне мовні одиниці, продукт історичного розвитку тієї чи іншої мови. Слова, виражаючи свої власні значення, у рамках однієї лексико-семантичної групи в той же час стають зв'язаними між собою відношеннями, які не байдужі для їхніх власних значень. Це відношення синонімії, антонімії, різних уточнень тощо [151: 237-238].
Тематичні групи - це об'єднання слів, в основу яких покладена класифікація самих предметів і явищ [151: 526]. Ф.П. Філін виділив два типи тематичних груп:
1) тематико-мовні (тематико-семантичні) - на підставі предметно-понятійного взаємозв'язку за родовим поняттям;
2) тематико-мовленнєві (ситуативні) - на підставі взаємозв'язку із сферами застосування мови [151: 232].
Важливу роль при цьому відіграють позамовні фактори, бо "відбиваючи певні "відрізки дійсності", слова пов'язані між собою так, як і ті явища дійсності, які вони відображають, хоча не можна нехтувати семантичними елементами, критеріями, різними семантичними зв'язками" [161: 132, 162; 107: 28]. "Вивчення лексики за тематичними групами дає можливість повно виявити зв'язки і відношення між позначуваними і позначником, встановити обсяг значення і, нарешті, окреслити коло зв'язків слова" [124: 21].
Кожна галузева терміносистема, винятку не становить УВТ, охоплює цілу низку термінологічних полів, що формуються на основі логіко-поняттєвих відношень, в яких терміни об'єднуються за певними семантичними ознаками. Термінологічні поля пов'язані між собою як у плані значення, так й у плані вираження. У плані змісту відбивається суть поняття, а в плані вираження системність досягається однотипністю словотвірних моделей. Підсистема УВТ "Назви військової форми одягу" є складною й багатоплановою, номінації якої за змістом позначуваних понять можна розподілити за окремими групами.
У межах тематичної мікросистеми, яка має складну будову, виділяються ЛСГ - власне мовні об'єднання слів, які базуються на парадигматичних відношеннях. Подвійна назва групи (лексико-семантична) сигналізує про те, що слово аналізоване як лексема, у всіх його формах і лексичних значеннях, і що об'єднання слів як одиниць словникового складу здійснюється за основною ознакою - за лексичним значенням слова [146: 137].
Семантична ознака може виконувати одночасно дві функції: групувати, об'єднувати лексичні одиниці та роз'єднувати, диференціювати (на підставі інтегральних і диференційних сем) [93: 62]. Семантичні ознаки є компонентами значення окремого слова, а також компонентами, які організовують слова в лексико-семантичні групи. Здатність слова входити до різних лексичних угруповань, сполучатися з різними словами в мовленнєвому потоці свідчить про те, що у структуру його змісту входить сукупність семантичних ознак, які зумовлюють групування слів. Чим більше розрізнювальних сем у плані змісту різних слів, тим сильніший зв'язок між ними. Уявлення про "системність" лексики конкретизує підхід до лексичних одиниць як до таких, семантика яких визначається парадигматичними і синтагматичними зв'язками [160: 6].
УВТ надзвичайно різноманітна за лексичним складом. У предметних (тематичних групах) поєднання слів в одну групу відбувається завдяки схожості чи спільності функцій позначуваних словами предметів та процесів в одній конкретній чи різних мовах. Вивчення таких груп обмежується своєрідною інвентаризацією за тим типом, який спроможний наочніше групувати конкретну терміносистему і не має на меті розкрити внутрішні семантичні зв'язки слів, особливості смислової структури мови в цілому [146: 133].
Назви військової форми одягу є складною багатоплановою системою, компоненти якої виділяються на підставі логіко-предметного членування, серед них: назви захисного спорядження, одягу та взуття тощо. Залучення позамовних свідчень значно допомагає при класифікації елементів досліджуваного об'єкта, про що свідчать класифікації, запропоновані різними авторами. За основу своєї класифікації беремо поділ захисного спорядження, одягу та взуття за їх професійним призначенням; цей підхід дозволяє вичленувати такі тематичні групи:
1) загальні назви спорядження (риштунок, військове);
2) загальні назви одягу (барма, мундир);
3) видові назви спорядження (кольчуга, бадана);
4) назви короткого верхнього одягу (куртка, колет);
5) назви верхнього одягу (шинеля, черкеска);
6) назви натільного одягу та верхніх сорочок (тільник, форменка)
7) назви поясного одягу (галіфе, пояс);
8) назви знаків розрізнення та оздоб одягу (петлиці, лампас);
9) назви головних уборів (місюрка, кашкет);