Формування професійно-особистісного іміджу майбутніх фахівців фінансово-економічного профілю

РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ОСОБИСТІСНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ
2.1. Соціально-педагогічні засади ситуаційної методики навчання
Забезпечення якісної підготовки фахівців можливе тільки за умови максимального наближення навчального процесу до майбутньої сфери діяльності фахівця. Підготовка майбутніх фахівців відповідної компетенції та кваліфікації з урахуванням особливостей сучасного розвитку українського суспільства вимагає оновлення традиційних методів навчання у вищих закладах освіти.
Проблема пошуку та удосконалення методів і прийомів активізації пізнавальної діяльності студентів у вищих навчальних закладах привертала увагу багатьох дослідників. Обґрунтуванню підвищення ефективності процесу навчання присвячені праці вітчизняних науковців А.М. Алексюка, Ю.К. Бабанського, В.О. Онищука та інш. Значний внесок у розв'язання даної проблеми мають напрацювання зарубіжних вчених Т. Берда, Дж. Болдуіна, М. Коула, Ж. Піаже, Е. Ріньяно, Г. Сайкса, Л. Шульмана.
Розробкою окремих аспектів проблеми поширення нових методик навчання займаються провідні вітчизняні (Г. Каніщенко, Ю. Сурмін, В. Чуба, П. Шеремет) та зарубіжні фахівці (С. Бекер, Дж. Бьорер, Ян В. Віктор, Юджін Дж. Одет, Джеймс Е. Остин, Д. Робін). Однак проблема впровадження нових методів і прийомів навчальної діяльності студенів потребує подальшої розробки у контексті її активізації.
Суттєвою ознакою сучасних інноваційних процесів у сфері освіти є їх технологізація. Історично поняття "технологія" (грець. techne - мистецтво, майстерність і logos - слово, вчення) у значенні науки про майстерність виникло у зв'язку з технічним прогресом.
Педагогічна технологія дозволяє побудувати єдину логіку створення і розгортання не лише кожної окремої дисципліни, але й змісту всієї професійної підготовки майбутнього фахівця фінансово-економічного профілю. Водночас охоплюються всі головні напрями навчального процесу - від постановки цілей і конструювання змісту, засобів до перевірки ефективності роботи нових навчальних систем. Останнє і являє собою технологічний цикл формування професійно-особистісного іміджу майбутніх фахівців фінансово-економічного профілю.
Існує загальноприйняте уявлення про технологію як констуювання навчального процесу за певною схемою, яка відображає ознаки притаманні й традиційній організації навчального процесу [52, с. 66].
Науковий зміст педагогічної технології полягає у тому, що, по-перше, через її застосування викладачі впроваджують гнучкі алгоритми, які передбачають попереднє проектування процесу формування професійно-особистісного іміджу і, разом з тим, не усувають педагогічного експерименту, пошуку.
По-друге, на відміну від традиційних методичних розробок, які рекомендувалися викладачам, педагогічна технологія - це проект (модель) навчального процесу у вищому навчальному закладі, який зумовлює структуру та зміст формування професійно-особистісного іміджу майбутніх фахівців фінансово-економічного профілю (з урахуванням розвитку особистісних рис характеру та інтелектуальних можливостей студентів).
По-третє, суттєвою ознакою педагогічної технології є процес визначення мети. Якщо в традиційній педагогіці мета часто визначалась нечітко, аморфно або була поза увагою, то в педагогічній технології визначення та обґрунтування мети - центральна ланка, яка розглядається у двох аспектах: 1) діагностичного обґрунтування мети і об'єктивного контролю якості засвоєння програмного матеріалу студентами; 2) розвитку особистості майбутнього фахівця в цілому.
По-четверте, маємо можливість реалізації принципу цілісності, який дозволяє гармонійно поєднати всі елементи структури професійно-особистісного іміджу майбутніх фахівціів фінансово-економічного профілю.
Складність, багатогранність педагогічного процесу є чинником, що відкриває простір для багатьох педагогічних технологій, динаміка продукування яких постійно зростає. У сучасній педагогіці розроблено ряд класифікацій педагогічних технологій за різноманітними та інструментальо значущими ознаками [52, с. 72].
Разом із тим, запропоновані класифікації не окреслюють загального спектру технологій, які розробляються педагогами-практиками. Так звані авторські технології поєднують у різних варіантах елементи апробованих технологій та зорієнтовані на реалізаціюмети, змісту, навчального процесу. Вихідним матеріаломдля розроблення авторських технологій є теорії, концепції засвоєння соціального досвіду [52, с. 74].
Стрижнем розробки технології формування професійно-особистісного іміджу будемо вважати концепцію ситуативної методики навчання, обгрунтовану в дослідженні Н.П. Волокової [32].
Виходячи із зазначеного вище, розглянемо соціально-педагогічні основи впровадження ситуаційної методики у навчальний процес вищої школи та дамо її сутнісну характеристику.
Останнім часом популярним та суперечливим у використанні в педагогічній освіті України став метод ситуаційного навчання (чи "кейс-метод" від англ. "case-study"). Як правило, дослідники вважають застосування цього методу корисним у підготовці майбутніх фахівців. На їх думку, "кейс-метод" сприяє розвитку критичної рефлексії, кращому розумінню теорії, вчить розв'язувати проблеми і критично їх аналізувати.
Метод ситуаційного навчання/"кейс-метод" - це навчальний метод, застосування якого передбачає осмислення студентами реальної життєвої ситуації. Детальний опис такої ситуації одночасно відображає не тільки певну практичну проблему, але й актуалізує визначений комплекс знань, який необхідно засвоїти для її вирішення. За таких умов сама проблема не має однозначних рішень, являє собою своєрідний розгалужений і неоднозначний оптимум.
Ситуаційний метод навчання було вперше застосовано у ході викладання управлінських дисциплін у Гарвадській бізнес-школі, відомій своїми інноваціями. Хоча термін "ситуація" раніше використовувався у медицині та правознавстві, у бізнес-освіті поняття "ситуаційна методика навчання