РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ДО КОНЦЕРТНО-ОСВІТНЬОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЕД ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА.
2.1. Домінуючі позиції та змістовно-структурна модель підготовки майбутніх
учителів музики до концертно-освітньої діяльності.
2.1.1. Домінуючі позиції підготовки студентів до концертно-освітньої
діяльності.
Для вирішення проблеми підготовки студентів до концертно-освітньої діяльності
необхідно звернутись до виявлення і обґрунтування принципових підходів до
означеної підготовки, які в нашому дослідженні мають виконувати роль
проектувальних орієнтирів розбудови оптимального змісту, структурних складових
і конструювання етапів означеної підготовки. Сучасна педагогічна наука володіє
даними, згідно яких відомості щодо основних, принципових положень педагогічних
явищ складають фундамент їх цілеспрямованого розвитку, пошуку закономірностей
управління педагогічними процесами. Зокрема, М.Бершадський зазначає, що “…без
знання загальних принципів проектування навчального процесу, спрямованого на
досягнення діагностично поставлених цілей, ми виявимося зовсім безпомічними при
спробах обґрунтувати оптимальність будь-якого із запропонованих варіантів [15,
c.7 ]”.
Розглянемо послідовно провідні підходи до побудови навчального процесу, який
спрямовано на підготовку майбутніх учителів музики до концертно-освітньої
діяльності.
1. Забезпечення суб’єкт-об’єктної ролі студентів в процесі навчання. Підготовка
до концертно-освітньої діяльності має орієнтуватись на те, щоб, з одного боку,
студент систематично здобував знання, розширював власний світогляд,
удосконалювався в галузі мистецтва і методики його викладання, з іншого –
необхідно дбати про забезпечення таких умов навчання, де майбутні учителі
музики мали б змогу практично застосовувати набуте, не тільки “споживати”, а й
“віддавати”.
Сучасний стан еволюції науково-педагогічного мислення дає підстави для
твердження про те, що навчальний процес має забезпечити учню роль не тільки
об’єкта навчання і виховання, а і, насамперед, перетворити його в суб’єкта цих
процесів, надати йому можливість розвиватись шляхом самореалізації. Успіхи в
навчанні мають залежати не тільки від здатності сприймати і перетворювати
набуте, а й від того, наскільки учень спроможний самостійно, в залежності від
власного самовідчуття керувати процесом навчання, – висунути мету, знаходити
способи її вирішення і т.п. Роль підлеглого, що сумлінно виконує розпорядження
вчителя має змінитись на роль ініціативної особистості, що прагне до знань, до
власного розвитку.
В контексті нашого дослідження теза про забезпечення суб’єкт-об’єктної ролі
студентів в процесі їх підготовки до концертно-освітньої діяльності означає, що
орієнтація майбутніх учителів на набуття відповідних знань і умінь, на творчий
саморозвиток в музичному і методичному аспектах водночас передбачає і
спрямування навчання таким чином, щоб студенти залучались до реалізації
набутого, щоб, приймаючи інформацію, вони усвідомлювали важелі її перетворення
і трансляції, мали можливість її практично застосувати. Необхідність дотримання
розглянутого вище положення мотивується потребами досягнення оптимального рівня
лекторсько-виконавської діяльності, специфіка якої зумовлена необхідністю
донести до юних слухачів знане і пережите в мистецтві, причому в доступній для
них формі, у вигляді, що відповідає можливостям музичного сприймання учнів
певного віку.
Отже, орієнтація навчального процесу на набуття і віддачу необхідних знань, на
розвиток і реалізацію концертно-освітніх умінь студентів виступають як
необхідні взаємопов’язані і взаємозалежні ознаки підготовки в досліджуваному
напрямку, досягнення її ефективності.
В загальній сукупності домінуючих позицій щодо підготовки студентів до
концертно-освітньої діяльності провідного значення набуває також вимога
систематичного застосування мистецько-методичної проблематизації, як засобу
спонукання майбутніх учителів музики до самостійного художнього і методичного
мислення. Сутність його полягає у наданні студентам можливості і залученні їх
до самостійного вибору мистецьких об’єктів, придатних до просвітницької роботи,
аналізі і оцінюванні їх художньо-виховного потенціалу. Майбутні
лектори-виконавці мають вміти із надзвичайно широкого розмаїття музичних творів
вибрати оптимальні, саме ті, які в даних обставинах “спрацюють” найкращим
чином, які допоможуть виконавцеві концертно-освітньої програми реалізувати
художньо-виховну мету. Відомо, що той самий твір, в різних умовах застосування,
може виконувати різну функцію. Більше того, застосування того самого музичного
твору за різних обставин може справляти різну дію – позитивного чи негативного
характеру. Отже, розвиток умінь музично-пошукової діяльності у майбутніх
фахівців набуває самого серйозного значення.
Пошук необхідного художньо-педагогічного репертуару опосередковується
аналітичними діями. Вибираючи той чи інший репертуар, виконавець концертної
програми не може не замислюватись над тим, чи відповідають дібрані для
виконання твори необхідним художнім критеріям, чи містять вони високий зміст,
чи є досконалою їх форма тощо. Висока художня якість музичних творів – запорука
успіху концертного виступу. Педагогічна доцільність вибраних творів також
потребує серйозної уваги. Отже, необхідність аналітичного осмислення музичного
репертуару потребує проблемного опосередкування, спирається на дії проблемного
характеру .
Поряд із вибором, аналізом музичного матеріалу, в діяльності лектора-виконавця
завжди присутні оцінювальні підходи. Вибрати, проаналізувати, оцінити музичний
репертуар з точки зору його педагогічної доцільності, виразності
- Київ+380960830922