РОЗДІЛ 2. Правове забезпечення іпотеки землі в Україні …………………71
2.1. Договір у системі регулювання іпотечних земельних відносин ………….71
2.2. Організаційно-правовий механізм забезпечення іпотеки землі …………….80
Юридична відповідальність та порядок вирішення спорів пов’язаних з
іпотекою землі …………………..……………………………………………147
ВИСНОВКИ …………………………………………………………..........……..164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ….…..........................................……169
ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Зміцнення державності України на
сучасному етапі нерозривно пов’язане з подальшим реформуванням її земельної
політики, одним з основних чинників якої є правова регламентація іпотеки
земельних ділянок й формування власної системи кредитування під заставу земель.
Головну роль у здійсненні цього процесу відіграють завдання створення найбільш
оптимальних юридичних основ та адекватних управлінських засад національної
системи іпотечних земельних правовідносин. Особливої актуальності набуває
потреба наукового узагальнення відповідного досвіду, розробка систем і
механізмів правового регулювання іпотеки землі.
Формування ринкової основи відносин земельної власності обумовлює
необхідність юридичного забезпечення гарантій прав власників щодо
безперешкодного здійснення прав на землю і серед них – розпорядження
земельними ділянками. Відповідне значення у розвитку ринку землі належить
іпотеці земельних ділянок.
Україна має понад 42 млн. гектарів землі, придатної для сільськогосподарського
виробництва. Майбутні операції із землею, особливо застава, обіцяють великі
фінансові надходження до держбюджету. За підрахунками вітчизняних та
зарубіжних експертів, використовуючи можливості іпотеки на українських землях,
особливо в аграрному секторі, можна одержати від 8 до 12 млрд. гривень [80, с.
9 ].
На сьогодні вітчизняне законодавство про іпотеку ґрунтується на
Конституції України і складається з Цивільного, Господарського, Земельного
кодексів, інших нормативно-правових актів. Зі змісту чинного законодавства про
іпотеку випливає своєрідна правова регламентація іпотеки землі.
З 1 січня 2004 р. набрав чинності прийнятий Верховною Радою України 5 червня
2003 р. Закон України “Про іпотеку” [55, ст.313]. Крім нього, іпотечні
відносини регулюються в тій або іншій мірі законами: “Про фінансово-кредитні
механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”
[60, ст. 377]; “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним
боргом та іпотечні сертифікати” [56, ст. 1]; “Про забезпечення вимог
кредиторів та реєстрацію обмежень [52, ст. 313]; “Про нотаріат” [57, ст. 383],
тощо. Державна комісія з цінних паперів ухвалила рішення “Про стандартну
(типову) форму бланку заставної” [165, № 363 ]; постановою Кабінету Міністрів
України від 31 березня 2004 р. затверджений Тимчасовий порядок державної
реєстрації іпотек [158, № 410]; Розпорядженням Кабінету Міністрів від 10 серпня
2004 р. схвалено Концепціїю створення національної системи іпотечного
кредитування [166, № 559-р]. 1 липня 2004 р. прийнято Закон України “Про
державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, [54, ст.553 ]; 8
жовтня 2004 р. Постановою КМУ № 1330 було утворено Державну іпотечну установу
[158, ст.896]. 22 грудня 2005 р. прийнято Закон України “Про іпотечні
облігації”[61, ст. 1. ], а 23 лютого 2006 р. вступив у силу Закон України “Про
цінні папери і фондовий ринок” [62, ст. 508 ].
Все це свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження, його важливе
теоретичне і практичне значення для реформування земельних відносин в Україні.
При всьому цьому правові аспекти власне іпотеки земельних ділянок, залишаються
належним чином не впорядкованими. З перебоями діє і організаційно-правовий
механізм забезпечення іпотеки землі. Багато питань залишається дискусійними і
в теоретичному аспекті. Фактично немає фундаментальних теоретичних розробок
даної проблеми. Саме відсутність належного комплексного дослідження правових
проблем іпотеки землі та правової регламентації правочинів щодо застави
земельних ділянок зокрема обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Теоретичною основою дослідження є наукові праці вітчизняних правознавців,
зокрема: в галузі земельного права – В.І. Андрейцева, Г. І. Балюк, В.Л.
Гуревського, М. Я. Дем’яненка, В.Ю. Дмитренка, С.І. Кручка, В.В. Костицького,
П.Ф. Кулинича. Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, В. В. Носіка, О.О. Погрібного,
І.І. Пучковської, В.І.Семчика, А.М. Третяка, А.М. Статівки, Ю.С. Шемшученка;
цивільного і господарського права – Т.В. Бондар, О.В. Дзери, В.К. Мамутова,
Є.О.Харитонова, Я.М. Шевченко; історії і теорії держави і права – В.М. Зубаря,
А.Й. Рогожина, О.Ф. Скакун та інших науковців.
Важливою науковою базою для підготовки даного дослідження стали праці
українських економістів: О.І. Драпіковського, О.Т. Євтуха, І.Б. Іванової, В.І.
Кравченка, С.І. Кручка, В.Д. Лагутіна, О.М. М’якишевської, О.О. Олійника, А.О.
Селіванова, К.В. Паливоди, І.Я. Софіщенка, Л.Л. Чубук, Г.Ю. Шемшученка та ін.
Для розгляду порівняльно-правових аспектів регламентації іпотеки землі, значний
інтерес становлять праці російських, радянських, дореволюційних та зарубіжних
вчених – М. М. Агаркова, К.С. Бєльського, Ю.І.Воробйова, Є.Ф. Жукова, Б.О.
Романова, Г.Ф. Шершеневича, У. Валетти, К. Крейфельдса, Д. Холла, та ін.
Для визначення понять і юридичних категорій за темою дослідження суттєву
допомогу надають загальні і спеціальні енциклопедичні та довідкові видання
(сучасні українські, російські, радян