Розділ 2.
ОСНОВНІ ВИДИ ПРАВА ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ ДНІПРОВСЬКОГО БАСЕЙНУ
2.1. Реалізація права загального використання водних ресурсів Дніпровського
басейну
Право загального водокористування розглядається як одне із конституційних прав
громадян на користування водними об’єктами, що мають особливе значення серед
інших природних ресурсів. Відповідно до статті 13 Конституції України кожен
громадянин має право користуватися природними об’єктами [1]. З урахуванням
значення водних ресурсів для забезпечення життєво важливих потреб людини, право
використання водних ресурсів Дніпровського басейну слід розглядати як одне із
основних прав, яке пов’язане із самим біологічним існуванням людини. В багатьох
роботах вчених-правознавців як радянських часів, так і сучасності зустрічаються
дослідження особливостей права загального природокористування. В науковій
літературі є різні підходи щодо необхідності розмежовувати право загального і
спеціального землекористування. На необхідність розмежування загального та
спеціального користування землею вказують у своїх роботах В.І. Андрейцев, І.О.
Костяшкін, М.І. Краснов та інші [82,с.48]; [182,с.78]; [186,с.38].
У статті 38 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»
передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в
порядку їх загального і спеціального використання [9]. При цьому громадянам
гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення
життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних
тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання
відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством. З
цього випливає, що право загального природокористування передбачає використання
природних об’єктів та їх корисних властивостей без закріплення за окремими
особами та надання відповідних дозволів на їх використання. Конституцією
України визначено право кожного громадянина на користування природними
об’єктами відповідно до закону. Зазначене вище конституційне право кожного
громадянина на користування природними ресурсами, у нашому випадку водами,
реалізується, перш за все, в процесі здійснення права загального
водокористування громадян, яке вимагає наукового дослідження у контексті
вдосконалення чинного законодавства та потреб практики у відповідній сфері, в
силу не достатньої визначеності механізмів його реалізації в Водному кодексі
України, інших нормативно-правових актах.
Загальне природокористування має ряд ознак. Головною ознакою загального
природокористування є те, що воно здійснюється без права володіння. При
загальному природокористуванні природний об'єкт не виділяється у відособлене
володіння природокористувача. Так, згідно з ч. 1 ст. 47 ВК загальне
водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання,
плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір
води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з
криниць) безоплатно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без
надання відповідних дозволів [3].
Професор Каракаш І.І. зазначає, що «право загального природокористування
громадян характеризується своєю загальнодоступністю. Це право безпосередньо
випливає з природних прав людини на використання природних об’єктів: права на
вільне пересування по землі, права на користування водними й озеленювальними
об’єктами для відпочинку й оздоровлення, права на здорове довкілля тощо. Право
загального природокористування є таким само природним правом людини, як і право
на життя, здоров’я тощо. Воно виникає з моменту народження людини і супроводжує
її протягом існування в природному середовищі» [256, с.104].
Право загального природокористування є невід’ємним правом громадян незалежно
від визнання його державою і надання державними органами. Держава та її органи
не можуть надавати чи позбавляти права загального природокористування. Держава
та її органи зобов’язані забезпечувати належні умови для здійснення цього
права, а у випадках його порушення – нести відповідальність перед громадянами.
Таке тлумачення загальних природноресурсових прав людини одержало широке
визнання в міжнародних документах. У такому змісті право громадян на загальне
природокористування закріплено й у сучасному національному законодавстві
України [165, с.28]. Проте із зазначеного не випливає, що держава та її органи
зовсім позбавлені можливості регламентувати право загального
природокористування громадян законодавчими актами або в іншому
нормативно-правовому порядку, встановлювати межі його належного здійснення,
обмежувати з метою забезпечення суспільних інтересів та досягнення загального
блага. Такі обмеження права загального природокористування містяться у водному
законодавстві – з метою охорони життя і здоров’я громадян. Отже, право
загального природокористування громадян ґрунтується на законодавстві та
підлягає певному правовому регулюванню.
Право загального природокористування належить не тільки громадянам, а й
юридичним особам. В порядку загального природокористування підприємства,
установи й організації можуть одержувати корисні властивості природних об’єктів
без їх закріплення за ними та надання дозволів на їх використання. Так,
відповідно до ч. З ст. 48 ВК не належать до спеціального водокористування:
пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування)
води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод
(підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення
- Київ+380960830922