РОЗДІЛ 2
ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ ЗЕМЕЛЬ
2.1. Система органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель
Ефективність здійснення державного контролю за використанням та охороною земель значною мірою залежить від наявності оптимальної та дієвої системи державних органів, наділених відповідними контрольними повноваженнями.
Поняття "система органів" має принаймні потрійне смислове навантаження. Воно, по-перше, фіксує відокремленість певної групи державних органів, від усіх інших органів. По-друге, окреслює цілком визначений суб'єктний склад даної системи. По-третє, підтверджує наявність у сукупності цих суб'єктів (державних органів) певних ознак, притаманних соціальним системам, зокрема таких, як єдність цільового призначення, функціональна самодостатність, ієрархічність внутрішньої організації, субординаційність взаємозв'язків між структурними ланками, тощо [1]131.
Як правильно зауважила О.В.Шоріна, "саме поняття системи контролю в зв'язку з цим набагато ширше поняття системи контрольних органів" [203]132. Якщо в останнє включаються тільки органи, для яких здійснення контролю - єдине їхнє призначення, то в систему державного контролю входить, поряд з функціональними, і та більша частина державних органів, для яких контроль лише компонент їхньої діяльності.
Слід погодитися з М.С.Студенікіною, яка вважає, що "оскільки контроль не виступає в ізольованому виді, а реалізується стосовно до конкретного предмета, обсяг контрольної діяльності, форми і способи її прояву диференціюються в залежності від сфери чи галузі управління, а також від місця органу, що здійснює контрольні повноваження, у загальній системі державного механізму" [169]133.
Основною вимогою функціонування системи державних органів є наявність між її елементами прямих і зворотних зв'язків, що дають змогу здійснювати постійний обмін і перетворення інформації. Інтенсивність обміну інформації свідчить про рівень функціонування системи. Варто погодитись з Ю.С.Шемшученком, який наголошує чим вищі обсяг і "пропускна здатність" каналів вертикальної і горизонтальної інформації, тим ефективніший процес управління [199]134.
Система державного контролю за використанням та охороною земель представляє складне утворення і включає в себе багато органів, в залежності від того, яке місце контроль займає в їх діяльності. Можна виділити органи, в яких контроль поряд з іншими управлінськими функціями відноситься до основних функцій , наприклад, Верховна Рада чи місцеві ради. Є органи для яких контроль носить вторинний характер і є лише одним із напрямів їх діяльності. Разом з тим для виконання функції контролю в окремій сфері діяльності може створюватися спеціальний орган, для якого контроль представляє основний вид діяльності. В стадії створення знаходиться і правова база таких спеціальних органів контролю.
При розподілі влади на законодавчу, виконавчу та судову кожна з її гілок має чітко визначені повноваження.
Проте, як зазначила О.Ф.Андрійко незалежно від належності цих органів до різних гілок влади і об'єму здійснюваного ними контролю, виконання, підходи, і завдання контролю повинні виходити з єдиних принципів державної контрольної діяльності і базуватися на правовій основі [8]135.
Саме специфіка завдань, що стоять перед різними державними органами, і зумовлює особливе їхнє місце в державному апараті, визначає множинність видів державного контролю. Однак множинність систем контролю висуває великі вимоги до процесу конкретизації контрольної функції стосовно до кожного державного органа, кожному рівню управління. Завдання полягає в тім, щоб уникнути паралелізму і дублювання, знайти оптимальні варіанти розподілу контрольної діяльності між органами з урахуванням конкретного призначення кожного з них і потреб практики.
Здійснення контролю за використанням і охороною земель Земельним кодексом України покладається на систему відповідних державних органів. Так, відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. Як вбачається з цієї статті ЗК, державний контроль за використанням і охороною земель здійснюють дві групи державних органів виконавчої влади: уповноважені Державного комітету по земельних ресурсах України і уповноважені Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
У літературі і на практиці в залежності від виду органів, що здійснюють контроль, і їхньої компетенції в його проведенні, виділяють загальний і спеціалізований контроль. Загальний контроль за використанням та охороною земель здійснюють органи державної виконавчої влади, в тому числі галузеві управлінські органи загальної компетенції. Для них функція контролю і пов'язані з нею дії носять неосновний (супутний) характер. Загальний контроль здійснюють й інші державні органи виконавчої влади, в яких контроль функції спрямовані на виконання їх основних завдань. У широкому розумінні загальний контроль у тій чи іншій мірі також здійснюють Верховна Рада України та представницькі органи місцевого самоврядування, тобто ради, починаючи обласними і завершуючи сільськими та селищними радами. Окремі міністерства, державні комітети і відомства окрім відомчих виконують загальнодержавні чи спеціальні функції.
Функції загальнодержавного контролю за використанням та охороною земель, незалежно від відомчої приналежності підконтрольних об'єктів, здійснює ряд міністерств. Зокрема, згідно з Положенням "Про державну систему моніторингу довкілля", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 року № 391 [141]136, спостереження за станом земельного фонду, з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних пр
- Київ+380960830922