РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для досягнення мети та вирішення основних завдань дисертаційної роботи
необхідно розробити новий метод формування ілеотрансверзо-анастомозу (ІТА) з
надійними антирефлюксними властивостями в умовах експерименту для подальшого
його впровадження у клінічну практику.
Всі дослідження виконувались з дотриманням основних вимог Хельсінської
декларації прав людини (1975) та Ванкуверської конвенції (1979, 1994) про
біомедичні експерименти.
2.1. Характеристика експериментального матеріалу та методи його дослідження
Експериментальне дослідження проводили на 42 безпородних зовнішньо здорових
собаках різної статі у віварії Вінницького національного медичного університету
ім. М.І. Пирогова в порівняльному аспекті двох видів антирефлюксних ІТА: за
Вітебським та за розробленим нами методом. Використання антирефлюксного ІТА за
Вітебським ґрунтувалось на його широкому застосуванні в хірургії клапанних
анастомозів після правобічної геміколектомії [21, 22, 23, 24, 81, 128].
Дані екстер’єру всієї групи тварин складали: довжина тулуба була 45-75 см
(середнє значення – 63,2 см ), висота в холці 35-61 см (в середньому – 49,0
см), маса тіла тварин знаходилась в межах 4,5-17 кг (середня – 10,3 кг).
Тварини знаходились у вол’єрах. Напередодні проведення над ними дослідів
проходили карантин не менше 14 діб, відповідно до загально-прийнятих норм. У
післяопераційному періоді їх харчували за стандартною дієтою. За 24 години до
операції не харчували, за виключенням води [55].
Перед наркозом, за 25-30 хвилин, здійснювали премедикацію внутрішньом’язевим
введенням в стегно 2,5 % р-ну аміназину з розрахунку 2,5 міліграм на кілограм
маси тіла (мг/кг), 1 % р-ну атропіну (0,1 мг/кг), 50 % розчину анальгіну (50-70
мг/кг) після чого, внутрішньоплеврально повільно вводили 10 % р-н тіопенталу
натрію з розрахунку 40 мг/кг [16, 163]. Наркозний сон наступав відзразу і
тривав близько 2 – 2,5 годин. Дихання і серцева діяльність підтримувались
самостійно і були наближені до норми. Тіло тварини фіксували на операційному
столі у положенні на спині. На задній кінцівці, шляхом венесекції, вводили
катетер для проведення інфузійної терапії. Після збривання шерсті операційне
поле обробляли тричі (йод+спирт), обкладали стерильною білизною і в асептичних
умовах виконували лапаратомію.
Згідно з поставленими завданнями, піддослідних тварин було поділено на дві
групи в залежності від методу формування ІТА (табл. 2.1). До першої групи
входило 19 тварин (45,2 %) з антирефлюксним ІТА за Вітебським, до другої – 23
тварини (54,8 %) з антирефлюксним ІТА за власним методом.
Таблиця 2.1
Розподіл тварин оперованих за методом формування ІТА
Метод формування
антирефлюксного ІТА
Абс. число
за Вітебським
19
45,2
за власним методом
23
54,8
Всього
42
100
При формуванні тонкотовстокишкових сполучень накладали дворядні окремі вузлові
шви за Черні атравматичним шовним матеріалом.
Для максимального наближення експерименту до клінічних умов, всім тваринам в
післяопераційному періоді призначали антибактеріальну терапію шляхом
парантерального введення цефазоліну із розрахунку 0,05 г/кг два рази на добу,
що відповідає загальноприйнятій схемі [135].
В перші три доби, з метою знеболення, тваринам внутрішньом’язево
вводили 50 % р-н аналгіну (0,1 мл/кг) в поєднані з 1 % р-ном димедролу (0,2
мл/кг) [67].
В післяопераційному періоді тварини отримували ентеральне харчування. З першої
доби у вол’єри ставили воду, з третьої – давали молоко, з восьмої – вводили
інші продукти харчування, згідно стандартних положень дієт для тварин; після 14
доби тварини отримували традиційну їжу в загальному режимі [55].
Протягом всього періоду динамічного спостереження прооперовані тварини
знаходились у закритому приміщенні віварію.
До загальноприйнятих термінів вивчення ІТА в післяопераційному періоді ми
включили додаткові: на 180 та 360 добу. Підгрунтям для такого підходу стали
роботи Э.А. Степанова (1989), Ю.В. Клинцевича (1990), С.П. Жученко (1996), в
яких спостерігали втрату антирефлюксної функції ІТА через 6-12 місяців після
операції, внаслідок деформації клапану, спричиненої запально-дистрофічними
змінами останнього [53, 73, 144].
Отже, вивчення залучених до експерименту антирефлюксних ІТА проводили на 7, 14,
30, 90, 180, 360 добу (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Розподіл оперованих тварин за терміном вивчення ІТА
Метод формування ІТА
Терміни спостережень (в добах )
14
30
90
180
360
За Вітебським
n= 19 (3)
3 (1)
4 (1)
5 (1)
За власним методом
n= 23 (1)
4 (1)
Примітка: в дужках вказані загиблі тварини.
2.1.1. Формування антирефлюксного ІТА за Вітебським
Антирефлюксний ІТА за Вітебським формували наступним чином [23]: після
правобічної геміколектомії формували куксу поперековоободової кишки
загальноприйнятим способом. До лінії анастомозу на відстані 9-10 см від кукси
підводили термінальну частину клубової кишки із збереженою краєвою судиною. Між
задньою стінкою тонкої кишки і передньою стінкою товстої, в поперечному
напрямку, накладали перший ряд вузлових серозном’язевих швів, відступивши 4 см
від кінця тонкої кишки. Шви накладали між двома крайніми лігатурами: верхня
захоплює протибрижовий край, нижня – білябрижовий. Вслід за ним, паралельно,
накладали другий ряд серозном’язевих швів.
Перед розкриттям просвіту товстого кишечника накладали шви “ловушки”
запропоновані А.М. Ганічкіним (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Шви ловушки по А.М. Ганічкіну, а – шви ловушки, в– лінія розрізу.
Потім розсікали ободову кишку в поперечному напрямку на 0,1 см ширше розмірів
тонкої кишки в кожну сторону, відступивши на 0,5 см від лінії шв
- Київ+380960830922