РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ДУХОВНОСТІ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
2.1 Організація й методика проведення експериментальної роботи
Підтвердження висунутої гіпотези дослідження вимагало організації
експериментальної роботи, спрямованої на перевірку ефективності виявлених і
теоретично обґрунтованих педагогічних умов формування основ духовності молодших
школярів у процесі навчання образотворчого мистецтва.
Сформульована мета визначила характер основних завдань, що вирішувались у ході
експериментальної роботи:
довести на підставі експериментальної перевірки доцільність здійснення
структурування змісту навчання молодших школярів образотворчому мистецтву на
духовно-смисловій основі;
2) розкрити можливості опори на емоційно-почуттєву сферу молодших школярів як
провідну в структурі їхньої духовності шляхом поєднання методів образотворчої
діяльності (малювання з натури, по пам’яті, за уявою, декоративне малювання,
ознайомлення з творами мистецтва) з творчими методами навчання образотворчої
діяльності.
Експериментальна робота проводилася на базі загальноосвітніх шкіл №36 і №62
м.Харкова. В цих навчальних закладах досліджувалося по 4 учнівських колективи
протягом усього терміну навчання в початковій школі. Згідно з програмою
експерименту з восьми класів (266 школярів) було утворено три експериментальні
групи Е1 (65 учнів), Е2 (68 учнів), Е3 (65 учнів) та контрольна група К (68
учнів).
Експериментальна робота мала варіативний характер, що передбачало перевірку
визначених умов окремо або в поєднанні. В експериментальній групі Е1
створювались і експериментально перевірялись комплексно обидві з визначених
умов (модель А), в групі Е2 - тільки умова щодо структурування змісту навчання
на духовно-смисловій основі (модель В), в групі Е3 забезпечувалася опора на
емоційно-почуттєву сферу школярів (модель С).
Кількість сформованих експериментальних груп зумовили завдання, зміст і
методику формувального експерименту, що передбачав перевірку визначених умов
формування основ духовності молодших школярів у процесі навчання образотворчого
мистецтва.
У процесі дослідження використовувались такі методи:
1) анкетування з метою:
виявлення ставлення вчителів до існуючих програм з образотворчого мистецтва;
з’ясування поглядів учителів на шляхи розв’язання досліджуваної проблеми;
виявлення ставлення молодших школярів до моральних норм і вчинків, з’ясування
мотивів вчинків школярів, їхнього ставлення до людей, оточуючого світу тощо.
усне опитування, інтерв’ю і бесіди зі школярами і вчителями з метою уточнення
констатувальних даних;
вивчення продуктів навчальної діяльності школярів (малюнків, читацьких
щоденників, виробів на уроках праці тощо) з метою визначення їхньої
спрямованості образу світу;
метод самооцінки для виявлення впливу експериментальної роботи на адекватність
самовизначення школярами образу-«Я»;
діагностичне тестування для виявлення моральних знань школярів. Зазначимо, що
на відміну від анкетування і тестування, бесіди та інтерв’ю проводилися
вибірково, при цьому дотримувалися вимоги випадкової вибірки;
спостереження з метою вивчення моральності поведінки учнів, сформованості
комунікативної сфери.
Крім указаних методів, з метою дослідження й вивчення змін у сформованості
духовності було розроблено спеціальний діагностичний блок, включений нами до
програми з образотворчого мистецтва. Формування індивідуальних
морально-духовних якостей особистості дитини потребувало вивчення її
внутрішнього світу, яке здійснювали зокрема в процесі діагностичних уроків з
образотворчого мистецтва. На основі вивчення особистості дитини здійснювалася
індивідуалізація педагогічного впливу.
Діагностичний блок представлено чотирма уроками, метою яких було побачити
динаміку сформованості образів від зовнішнього світу до внутрішнього світу
дитини.
Оскільки проникнення в духовність дитини для неї самої йде через пізнання
оточуючого її світу, розроблена програма експериментальної роботи передбачала
формування системи образів молодших школярів з розвитку в учнів уявлень про
образ світу. Це завдання реалізувалося в першому класі, де школярі вчилися
спостерігати різні прояви природи й відбивати їх у художніх образах. У першому
класі в учнів починали формувати основи образних уявлень про оточуючий світ, на
яку спирався вчитель у процесі становлення в школярів образів картини світу в
другому класі. Завершував першу чверть діагностичний урок “Світ навколо мене”,
метою якого було діагностування сформованості духовності учнів через виявлення
розуміння ними образу світу, оскільки зображення образу світу прямо пов’язано
із самосвідомістю й сформованістю духовності школярів. Далі формування образів
світу відбувалося за допомогою входження учнів в культурний простір взаємин. І
на початку четвертого класу проводилося аналогічне дослідження “образу світу” в
тих же школярів, яке дозволило відстежити й проаналізувати динаміку
сформованості духовності молодших школярів.
Виявленню уявлень образів інших людей в учнів сприяв урок “Я і мої друзі”.
Через образи однолітків дитина виражала свої уявлення образу «Я» і своє місце
серед однолітків.
Розвиток в учнів уявлень про самих себе і оточуючих тривав на уроці “Я і мій
сусіда”. Методика дослідження дозволила проаналізувати адекватність самооцінки
учнів зі сприйняттям їх товаришами. В той же час, співвідношення словесних і
художніх образів дозволило виявити “приховану” самооцінку учнів.
Для порівняння розподілу об’єктів двох вибірок за рівнями визначених показників
сформованості основ духовності в молодших школярів експериментальних і
контрольних класів застосув
- Київ+380960830922