РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ПРОФІЛЬНОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ
СІЛЬСЬКИХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ
2.1. Моделі профільної технологічної підготовки учнів старших класів сільської
місцевості
Розробка моделі профільного навчання технологічної підготовки учнів старших
класів усвідомлюється нами як один із важливих напрямів теоретичних та
прикладних досліджень процесу підготовки молоді до трудової діяльності.
Моделювання трактується як метод наукового пізнання, сутність якого полягає у
дослідженні моделі об’єкта пізнання на основі абстрактно-логічного мислення за
принципами наочності, об’єктивності [124].
Під моделлю розуміють об’єкт, що замінює собою оригінал у процесі дослідження,
результати якого поширюються на оригінал [182, 26].
Модель – штучно створений зразок у вигляді схеми, фізичних конструкцій,
знакових форм чи формул, який, будучи подібним досліджуваному об’єкту (чи
явищу), відображає і відтворює в більш простому й узагальненому вигляді
структуру, властивості, взаємозв’язки і відношення між елементами цього об’єкта
[131; 161].
Отже, модель – це узагальнення, а не копія, яке дозволяє замінити реальний
об’єкт його аналогом у пізнанні й засвоєнні окремих сторін та функцій, дозволяє
вивчити об’єкт за допомогою цього аналога.
Можливі різні моделі організації профільного навчання. Цілком реальні ситуації,
коли окрема школа, а також мережа шкіл й інших освітніх установ, будуть
реалізовувати не тільки зміст вибраного профілю, але і надавати учням
можливість освоювати цікавий та важливий для кожного з них зміст інших
профільних курсів. Така можливість може бути реалізована як за допомогою
різноманітних форм організації освітнього процесу (дистанційні курси,
факультативи, екстернат), так і за рахунок кооперації (об'єднання освітніх
ресурсів) різних освітніх установ (загальноосвітні школи, установи додаткової,
початкової та середньої професійної освіти, малі академії наук, заочні
фізико-математичні школи й ін.) [6; 42; 152]. Це дозволить старшокласнику
однієї школи за необхідності скористатися освітніми послугами інших шкіл або
установ. Мова йде про цілеспрямоване створення мережі шкіл, установ додаткової
освіти, початкової вищої освіти і середньої професійної освіти, яка забезпечить
найбільш повну реалізацію інтересів й освітніх потреб учнів.
Розглянемо детальніше основні підходи до профільного навчання та їх
характеристику.
Концепція профільного навчання в старшій школі [121] виділяє дві основні форми
профільного навчання, в межах яких реалізуються різні моделі:
внутрішньошкільну (профільні класи в загальноосвітніх навчальних закладах,
профільні групи в багатопрофільних загальноосвітніх навчальних закладах,
профільне навчання за індивідуальними навчальними планами і програмами
загальноосвітніх навчальних закладів, динамічні профільні групи (в тому числі
різновікові);
зовнішню (міжшкільні профільні групи району, шкільного округу, профільна школа
інтернатного типу, опорна старша школа з пришкільним інтернатом,
навчально-виховний комплекс, міжшкільний навчально-виробничий комбінат,
загальноосвітні навчальні заклади на базі вищих навчальних закладів).
Розглядаючи особливості експериментальної роботи в Україні та Росії [119; 144;
184; 192; 202; 204; 254], можна виділити декілька варіантів або моделей
організації профільного навчання:
1) Модель внутрішньошкільної профілізації. Окрема школа може бути
однопрофільною (реалізовувати тільки один з вибраних нею профілів) або
організувати на старшому рівні декілька профілів, тобто бути багатопрофільною.
Можливий варіант, коли школа в цілому не орієнтована на конкретні (один або
декілька) фіксовані профілі, але за рахунок значного збільшення кількості
елективних курсів представляє школярам – у тому числі у формі різноманітних
навчальних міжкласних груп – повною мірою здійснювати свої індивідуальні
профільні освітні програми, включаючи в них ті або інші профільні й елективні
курси.
2) Модель мережної організації. У подібній моделі профільне навчання учнів
конкретної школи здійснюється за рахунок цілеспрямованого та організованого
залучення освітніх ресурсів інших освітніх установ. Воно може будуватися в двох
основних варіантах.
Перший пов'язаний з об'єднанням декількох шкіл навколо найсильнішої школи, що
володіє достатнім матеріальним і кадровим потенціалом, яка для групи шкіл
виконує роль „ресурсного центру". У цьому випадку кожна з шкіл даної групи
забезпечує в повному обсязі базові загальноосвітні курси й ту частину
профільного навчання (профільні та курси за вибором), яку вона здатна
реалізувати в рамках своїх можливостей. Іншу профільну підготовку бере на себе
„ресурсний центр".
Другий варіант оснований на кооперації школи з іншими освітніми установами й
освітніми ресурсами - установ додаткової, вищої, середньої і початкової
професійної освіти. У цьому випадку учням надається право вибору отримання
профільної освіти або у власній школі, або в кооперованих з нею освітніх
структурах (дистанційні курси, заочні школи, малі академії, установи системи
початкової і середньої професійної освіти й ін.).
Запропонований підхід не виключає також можливості діяльності та подальшого
розвитку, по-перше, універсальних (непрофільних) шкіл і класів, не орієнтованих
на профільне навчання й, по-друге, різного роду спеціалізованих освітніх
установ (хореографічні, музичні, художні, спортивні школи, школи-інтернати при
великих вищих навчальних закладах тощо).
В.Монахов, А.Орлов, В.Фірсов [167; 178] стверджують, що зовнішня диференціація
може здійснюватися або в рамках селективної, п
- Київ+380960830922