РОЗДІЛ 2
ПРОГРАМА І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ, ОБСЯГ ВИКОНАНИХ РОБІТ
2.1. Програма робіт
Основним спрямуванням роботи було узагальнення та систематизація багаторічного
досвіду лісовідновлення і лісорозведення в районі досліджень з метою розробки
науково-практичних основ підвищення загальної продуктивності та біологічної
стійкості лісових насаджень регіону лісокультурними методами на засадах
лісівничо-екологічної типології.
Програмою робіт передбачалось:
1. Вивчення стану та продуктивності деревостанів основних лісоутворюючих порід
Полісся та Лісостепу Київщини;
2. Узагальнення виробничого досвіду з лісовідновлення і лісорозведення з метою
виявлення проблем у відтворенні лісових ресурсів регіону;
3. Дослідження впливу історичних, соціально-економічних, природно-біологічних,
технологічних факторів на стан і продуктивність деревостанів;
4. Визначення найбільш вагомих для лісовідновлення факторів, розробка та
обґрунтування лісокультурних заходів, спрямованих на формування біологічно
стійких і високопродуктивних насаджень.
Для реалізації програми було передбачено проведення робіт, які можна згрупувати
у три блоки:
створення концептуальної основи для проведення досліджень (аналіз
природно-історичних і економічних умов регіону, уточнення проблеми, мети та
призначення роботи, визначення шляхів щодо впровадження отриманих результатів у
виробництво);
збір, обробка та аналіз експериментальних та літературних даних (вивчення
проектних, обліково-звітних матеріалів, діючих рекомендацій,
інструктивно-нормативних і законодавчих документів; вибір найбільш характерних
деревостанів, визначення їх стану та таксаційних показників на тимчасових
пробних площах; математична обробка експериментального матеріалу, аналіз,
систематизація та узагальнення отриманих результатів досліджень);
розробка науково-обґрунтованих заходів і пропозицій з підвищення продуктивності
та біологічної стійкості деревостанів, їх апробація.
2.2. Основні положення методики досліджень
Формування певної типологічної організації, рівня стійкості, продуктивності
лісових екосистем та їх розвиток визначає низка екологічних факторів різної
природи, періодичності та інтенсивності впливу (рис. 2.1). Водночас, істотного
впливу на досліджувані ліси інших антропогенних чинників, крім господарських, а
також негативного впливу тварин не виявлено.
В основу досліджень було покладено метод порівняльної екології та екосистемний
підхід. Дослідження програмних питань роботи здійснювали загальноприйнятими
методиками лісівництва, лісознавства та екології за трьома блоками інформації
(рис. 2.2) з використанням літературно-патентних, обліково-фондових і
нормативних даних лісової галузі, обласного лісогосподарського об’єднання
“Київліс” (ОЛГО “Київліс”), відповідним збором та обробкою польових матеріалів
(рис. 2.3).
Рис. 2.1. Структура екологічних факторів, що визначають формування
певної типологічної організації, рівня стійкості, продуктивності та розвиток
лісових екосистем в регіоні дослідження
Рис. 2.2. Загальна схема досліджень за блоками інформації
Для характеристики лісового фонду ОЛГО “Київліс” за фондово-обліковими
матеріалами лісовпорядкування та для визначення рівня використання лісових
ресурсів застосовували класичні показники: загальна площа; площа, вкрита
лісовою рослинністю; лісистість; співвідношення різних категорій земель;
ступінь переважання тих чи інших деревних порід; співвідношення лісів за
групами віку; запас деревини, приріст насаджень; розподіл земель, вкритих
лісовою рослинністю, за типами лісорослинних умов (ТЛУ), класами бонітету,
повнотою, запасом тощо [8]. За отриманими даними формували програму польових
досліджень, вибір лісових насаджень і закладку дослідів в них.
Рис. 2.3. Інформаційно-методичні складові вивчення стану та продуктивності
лісових екосистем
При польових дослідженнях застосовано широкий спектр методичних підходів, що
охоплюють основні структурно-функціональні рівні організації лісових екосистем,
значимі екологічні фактори, у тому числі господарський вплив (рис. 2.4).
Вивчення продуктивності та стану найбільш характерних насаджень регіону
проводили за достатньо відпрацьованою у лісівництві методикою [7, 8, 76] з
урахуванням методичних вказівок щодо вивчення лісових культур [47] на
тимчасових пробних площах, закладених в найхарактерніших з лісотипологічної
точки зору і щодо антропогенної трансформації лісових насадженнях регіону.
Використовували також наявні довідково-нормативні матеріали [134, 185].
Пробна площа охоплювала не менше одного циклу схеми змішування деревних порід в
культурах. В натурі її обмежували візирами, прив`язували до квартальної мережі.
На кожній пробній площі було не менше 200 дерев досліджуваної породи. Площа її
складала від 0,05 до 1,0 га і залежала від віку та породного складу
досліджуваних насаджень.
Рис. 2.4. Методичне наповнення польових досліджень лісових екосистем
На пробних площах проводили суцільний перелік дерев за ярусами фітоценозу. Якщо
середній діаметр деревостану був не більше 10 см, перелік дерев здійснювали за
односантиметровими ступенями товщини, а коли він перевищував 11 см – за
двохсантиметровими ступенями. По товарності дерева розподіляли на ділові,
напівділові і дров’яні. До ділових відносили дерева, у яких довжина ділової
частини стовбура в комлевій частині складає не менше 6,5 м, а для дерев висотою
менше 20 м – більше 1\3 висоти дерева. До напівділових відносили дерева, у яких
довжина ділової частини менше 2 м. Результати переліку заносили в перелікову
відомість загальноприйнятої форми.
Після переліку визначали висоту дерев кожної поро