РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ, ОБСЯГ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
РОЗРОБКИ ШЛЯХІВ ОПТИМІЗАЦІЇ МЕДИКО–СОЦІАЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОФІЛАКТИКИ
ТЮТЮНОКУРІННЯ
2.1. Програма та методичні принципи дослідженняМетодологічна модель дослідження
Робота виконувалася в Українському інституті громадського здоров’я та на базі
дорослої мережі ЛПЗ м. Києва протягом 20002-–20064 рр.
Об’єктом наших досліджень були обрані лікарі ЛПЗ дорослої мережі м.Києва, їхні
пацієнти та доросле населення м. Києва, яке курить. Дані контингенти
спостережень були досліджені на предмет використання лікарями сучасних
профілактичноїих технологійроботи щодо зниження поширеностіскорочення
поширеності тютюнокуріння серед пацієнтів ЛПЗ та населення м. Києва.
Для досягнення поставленої мети була розроблена спеціальна комплексна програма
дослідження. Основна структура організації роботи представлена у
програмно–цільовій схемі дослідження (рис 2.1).
Для аналізу технологій зниження рівня тютюнокуріння нами був розроблений
диференційований підхід на основі принципів медико-гігієнічного навчання,
загальної методики ведення усної та друкованої пропаганди медичних знань.
Медико-–гігієнічне навчання має індивідуальну, групову та масову форми
проведення [59]. Фахівці з соціології також підкреслюють важливість виділення
групової та індивідуальної форм роботи [85]. Враховуючи, що профілактика
тютюнокуріння є часткою медико-–гігієнічного навчання населення та формування
здорового способу життя, такі ж підходи ми використали для аналізу
профілактичних медико-соціальної технологіїй зниження розповсюдженняскорочення
поширеності тютюнокуріння.При розробці теми нами було враховано те, що вона має
соціальну значущість. Фахівці з соціології також підкреслюють важливість
виділення групової та індивідуальної форм роботи [85].
Рис. 2.1 Програмно-цільова структура дослідження
Для дослідження ефективності різноманітних видів профілактичнихої технологій
роботи ми диференціювали їхї за формою проведення на індивідуальну, групову та
масову або популяційну (рис. 2.2). Загальним критерієм оцінки ефективності
профілактичної технології на різних рівнях соціальної організації був
визначений показник у відсотках тієї частки курців, які припинили куріння через
один місяць, шість місяців та один рік після впливу однієї з форм
профілактичної технології, а також частка тих, хто протягом року курив на 50%
менше. Як основний, найбільш показовий та загальноприйнятний критерій оцінки
для проведення аналізу ефективності антитютюнової роботи був обраний показник
припинення куріння через один рік після впровадження одного з методів у
відсотках серед учасників–курців [28, 58, 100, 111, 132].
Насамперед, були визначені ЛПЗ, у яких проводилося дослідження. Були обрані всі
10 центральних районних поліклінік м. Києва (відповідно 10
адміністративно–територіальним районам м. Києва) і ще 5 типових поліклінік м.
Києва і 5 міських багатопрофільних клінічних лікарень дорослої мережі системи
ГУОЗ та МЗ м. Києва, у яких є типові терапевтичні, кардіологічні або
пульмонологічні відділення.
У цих ЛПЗ вивчена поширеність куріння серед лікарів та їхніх пацієнтів,
проаналізована якість та ефективність антитютюнової роботи лікарів з пацієнтами
під час планових прийомів. Оцінка цих даних відбувалася за результатами аналізу
анкетування 620 лікарів за розробленою нами анкетою «Анкета про обізнаність
лікарів щодо питань тютюнокуріння» (додаток А).
а вивчена поширеність паління серед лікарів та їхніх пацієнтів у 15
поліклініках і 5 міських клінічних лікарнях дорослої мережі системи ГУОЗ та МЗ
м. Києва, проаналізована якість та ефективність антитютюнової роботи лікарів
цих ЛПЗ з пацієнтами на індивідуальному рівні. Ця робота оцінювалася за
результатами аналізу анкетування 620 лікарів за розробленою нами анкетою
"Анкета про обізнаність лікарів щодо питань тютюнопаління" (додаток А). Також
було проведене анкетування 105439 пацієнтів за анкетою "Анкета про обізнаність
пацієнтів лікувально-профілактичних закладів щодо питань тютюнокуріння"
(додаток Б). Таке
Також було проведене анкетування 1105 пацієнтів із цих ЛПЗ, які зверталися за
амбулаторно-поліклінічною допомогою за анкетою «Анкета про обізнаність
пацієнтів лікувально-профілактичних закладів щодо питань тютюнокуріння»
(додаток Б). Таке двостороннє «зустрічне» анкетування лікарів та пацієнтів дало
змогу об’єктивніше оцінити якість антитютюнової роботи в ЛПЗ.
Для одержання даних про нормативно-правову базу з антитютюнової роботи в ЛПЗ та
визначення шляхів її удосконалення, було проаналізовано зміст медичної
документації щодо антитютюнової діяльності, а саме:: 21 21 директивний
документнаказ ЛПЗ щодо заборони куріння та антитютюнової роботи, в т.ч. накази
районних управлінь охорони здоров’я (стільки всього видано наказів у системі
ГУОЗ та МЗ м. Києва за період спостереження), вибірково , 1204 медичних карток
амбулаторних хворих (ф. № 025/01) та 143 медичні карти стаціонарних хворих (ф.
№ 003/0).
Основним напрямком досліджень було вивчення частоти припинення куріння серед
дорослого населення, в результаті застосування комплексної медико-соціальної
технології. Кінцевою метою профілактичної роботи лікаря щодо скорочення
поширеності тютюнокуріння було визначено допомога у повному припиненні куріння
пацієнта протягом принаймні одного року. Але проміжними результатами
визначалися також зменшення інтенсивності куріння на 50%, та припинення куріння
протягом одного року.
Профілактика виникнення звички до куріння застосовували переважно серед дітей
та молоді, основна мета якої на цьому етапі – попередит
- Київ+380960830922