РОЗДІЛ 2
Тематичні групи лексики іншомовного походження в пам’ятках північноукраїнського
ареалу XVI-XVII cт.
Слова іншомовного походження, потрапивши до лексикону мови-реципієнта, не
функціонують ізольовано, а, як і питомі, взаємопов’язані з іншими словами.
Парадигматичні зв’язки об’єднують лексеми за близькістю значень у
лексико-семантичні групи чи семантичні поля [27, с. 8]. Також, крім зв’язку
слів між собою, існують відношення слова до реального світу. Врахування таких
зв’язків (слово – позамовна дійсніть) дозволяє класифікувати словниковий склад
мови за тематичними групами [227, с. 130]. Як відзначає С. Гриценко, “саме
через тематичну та семантичну класифікації можна наблизитися до розв’язання
питання про роль запозичень: чи розширюють запозичення понятійну структуру
мови, чи лише розширюють засоби вираження наявних у мові сформованих давніх
понять” [47, с. 37]. Оскільки новостворена лексема (чи то на власному ґрунті,
чи запозичена з інших мов) насамперед є заповнювачем мовного вакууму, то
аналізований матеріал допоможе виявити ті ділянки мови XVI – XVII ст., які на
той час зазнавали активного розвитку. Водночас, такий підхід покаже, які
тематичні групи найбільше репрезентовані словами іншомовного походження, що
допоможе визначити роль запозичень у розвитку лексичної (семантичної) системи
ділової української літературно-писемної мови XVI – XVII ст., а також дасть
змогу виявити, які мови найбільше впливали на досліджуваний стиль
староукраїнської мови.
Основою для виділення тематичних груп слугували праці М. Худаша, А. Булики,
В. Німчука, Л. Полюги, А. Бурячка, М. Рогаль, С. Гриценко, Ф. Ткача,
М. Керницького, Л. Гумецької, праці колективу авторів академічного виданя
“Історія української мови. Лексика і Фразеологія”, а саме: В. Винника,
В. Горобця, Л. Карпової, В. Передрієнка, І. Чепіги та ін. [214; 215; 15; 127;
151; 17; 161; 47; 189; 81; 52; 75]. Більшість дослідників відзначають проблему
розмитості меж груп, тому що слова часто можуть обслуговувати одночасно кілька
ділянок життя [151, с. 111; 254, с. 159], крім того, “класифікувати лексику за
тематичними групами можна з найрізноманітнішою метою, і в кожному такому
випадку склад групи буде змінюватися майже незалежно від лексико-семантичних
зв’язків слів... Класифікаційні комбінації можуть бути найрізноманітніші” [205,
с. 232]. Проблема класифікації лексем за тематичними групами виникала при
дослідженні мови універсалів Б. Хмельницького: “наявність великої кількості
слів інших груп лексики, які в мові універсалів використовувались як
суспільно-економічні терміни” [191, с. 194], при аналізі абстрактної лексики
української мови: “Межі адміністративно-ділової лексики досить широкі і не
завжди однозначно окреслюються, бо можуть бути одночасно загальновживаними і
виконувати функцію термінолексем... Остаточну приналежність того чи іншого
слова до відповідного розряду можна виявити тільки на основі контексту” [151,
с. 122-123]. А. Бурячок, аналізуючи суспільно-політичну лексику, зазначав, що
“тематичні групи й підгрупи СПЛ не є замкненими, різко відмежованими: кожна з
них містить слова, які за значенням можуть одночасно належати до двох і більше
лексико-семантичних груп і підгруп. ... Одна й та сама назва, часто без зміни
лексичного значення є точкою, в якій перехрещуються різні лексико-тематичні
групи й підгрупи СПЛ, утворюючи складну систему взаємопов’язаних компонентів”
[17, с. 39-40]. Досліджувані пам’ятки – це тексти переважно ділового стилю,
галузі юриспруденції, і більшість із них була документацією гродських
(замкових) урядів, тому велика кількість такої лексики – це термінологія
юридично-адміністративної (кримінально-правової) галузі. Навіть ті лексеми, які
за своїм характером належать до загальновживаної лексики, стають у контексті
актової мови термінологічними найменуваннями.
Аналізуючи лексеми, враховували як жанрову специфіку пам’яток – діловий стиль,
у якому частина загальновживаної лексики виконувала роль
юридично-адміністративної термінології, – так і первісні значення слів та
контекст. Для встановлення значення слів іншомовного походження, крім
контексту, використовували матеріали різних словників (ССУМ, Сл.УМ, Матеріали…
Є. Тимченка, Словарь… М. Горбачевського, словники малозрозумілих слів,
розміщенні в опублікованих пам’ятках, тощо). У. Єдлінська наголошує, що
контекст був основним критерієм для виділення значень і відтінків значень
окремих слів при укладанні Словника староукраїнської мови XIV – XV ст. [67,
с. 29]. Цей принцип застосовують також укладачі Словника української мови XVI –
першої половини XVII ст. [Сл.УМ І, с. 9]. Однак не в усіх випадках для
встановлення лексичного значення допомагає контекст пам’яток ділового
характеру, особливо якщо лексема була багатозначною. Крім проблеми визначення
лексичного значення, “характерною особливістю контекстів цих слів є те, що вони
майже не інформують про індивідуальні, зокрема, визначальні особливості
предмета чи явища, що асоціюються з відповідним словом у свідомості людей. У
кращому разі контекст повідомляє про приналежність слова до тієї чи іншої
тематичної групи, фіксуючи тільки деякі ознаки предмета: найчастіше їх ужиткову
вартість або спосіб практичного використання” [67, с. 30]. Таким чином, через
малоінформативність контекстів пам’яток ділового стилю в багатьох випадках
неможливо простежити, чи відбулися семантичні зміни в словах іншомовного
походження в мові-реципієнті (спрощення, ускладнення семантичної структури,
переінтеграція лексико-семантичних варіантів тощо), чи ні.
2.1. Лексика на познач
- Київ+380960830922