Розвиток психологічної готовності старшокласників до оволодіння професією стоматолога.

Розділ 2
Загальні принципи та засоби емпіричного дослідження
Методичний апарат дослідження
Безперервна освіта як один із основних глобальних викликів ХХІ століття
виступає умовою всебічного розвитку особистості, засобом реалізації її
здібностей, а також удосконалення раніше здобутих знань, умінь і навичок. Саме
вона розв’язує комплекс завдань, спрямованих на задоволення інтересів громадян
у постійному підвищенні професійного рівня відповідно до кон’юнктури ринку
праці, соціальний захист, забезпечення потреб суспільства і держави у
висококваліфікованих конкурентно­cпроможних фахівцях.
Неперервна професійна освіта – відносно самостійна система, однією з функцій
якої є формування готовність людини до активної освітньої діяльності за власним
бажанням, спрямованої на розширення професійних знань, задоволення власних
професійних потреб та інтересів, на підвищення професійної майстерності.
Основним завданням нашого пошуку є вивчення онтогенетичного базису поняття
готовність до безперервної освіти у соціальній, психологічній та педагогічній
площинах.
Для розуміння сутності поняття готовності інтерес становлять дослідження
вітчизняних і зарубіжних учених про свідомість, самос­відомість та самопізнання
людини (М.Бердяєв, І.Кон, Г.Кос­тюк, О.Леонтьєв, А.Спіркін, С.Роджерс та
інші).
Психологічну готовність досліджують В. Дорохін, С.Равіков, В.Моляко,
А.Проскура; мотиваційну – Е.Томас; морально-психоло­гічну – Л.Кондрашова,
С.Ніколенко, Г.Штельмах; професійну – Д.Мазоха; моральну – Є.Шевчук;
професійно-педагогічну – С.Кори­шенко; і в цілому готовність – В.Бондар,
А.Капська, І.Пастир, О.Ярошенко та інші.
Готовність як цілісне утворення розглядається в працях П.Атутова, А.Вайсбурга,
Ю.Васильєва, А.Кочетова, як установка – в дослідженнях Д.Узнадзе,
Ш.Надірашвілі, А.Прангішвілі.
Слід зазначити, що проблема готовності (соціальної, професійної, психологічної,
життєвої, педагогічної, побутової) отримала широке висвітлення в теорії як
психології, так і педагогіки. Семантичний аналіз готовності почнемо визначення
з В.І.Даля: ”готова (про людину), та що приготувалася, така, що зібралася
зовсім, що пристосувалася до чогось; яка може та бажає виконувати. Готуватися,
збиратися, знаряджатися, налаштовуватися на щось;...Готовність же – стан чи
властивість готового” [5,387-388].
С.Ожегов вважає, що термін ”підготовка” походить від слова ”підготувати”, тобто
”начать” (з російськ.), дати необхідні знання для чого-небудь, а ”готовність”
трактується як ”стан”, коли все зроблено, все готове до чогось.
У психолого-педагогічних працях готовність визначається як
актив­но­­діяльнісний стан особистості, установка на певну поведінку,
мобілізація сил на виконання завдання. Ускладнюють формування готовності
пасивне ставлення до завдання, відсутність плану дій та наміру максимально
використати свої знання та досвід.
За В.Ананьєвим, готовність ”починає формуватись ще до початку професійної
трудової діяльності, а потім розвивається разом з професійною працездатністю,
як потенціалом основної діяльності в сфері виробничого обслуговування...”
Поняття ”готовності до дії” психологами трактується як ”стан мобілізації всіх
психофізичних систем людини, що забезпечують ефективне виконання визначених
дій”. Крім готовності як психологічного стану, обумовленого ще й як тимчасова
готовність, дослідники виділяють готовність як стійку характеристику
особистості. Цей вид готовності, будучи завчасно сформованим, є істотною
передумовою успішної діяльності.
Готовність - це первинна, фундаментальна умова успішного виконання будь-якої
діяльності.
Важливою умовою формування готовності до будь-якої є наявність відповідних
якостей, і в першу чергу схильностей та здібностей особистості до майбутньої
діяльності. Готовність до діяльності розвивається на основі засвоєння загальних
та професійних знань, формування вмінь та навичок, удосконалення сформованих
професійно важливих якостей особистості.
Готовність до того чи іншого виду діяльності - це цілеспрямований вияв
особистості, що включає її переконання, погляди, відношення, мотиви, почуття,
вольові та інтелектуальні якості, знання, навички, вміння, настанови. Вона
досягається в ході моральної, психологічної, професійної та фізичної
підготовки, є результатом всебічного особистісного розвитку особистості з
урахуванням вимог, обумовлених особливостями діяльності, професії.
Готовність до діяльності - складне соціально-психологічне явище, її можна
розглядати як форму зв’язку професійної спрямованості з іншими важливими рисами
особистості - світоглядом, життєвими настановами і духовними цінностями, а
також з її морально-вольовою та емоційною сферами; вона передбачає також
активну самоосвіту і самовиховання.
Практично всі дослідники вказують на наявність в структурі готовності
адекватної мотивації, що обумовлює позитивне відношення до успішної професійної
діяльності, необхідного об’єму спеціальних і психолого-педагогічних знань, що
визначають рівень сформованості професійних умінь та навичок, а також,
виділяють як підсистему в структурі готовності комплекс професійно-значущих
властивостей особистості, які включають здібності, характер, темперамент і
характеристику психічних процесів.
Зрозуміло, що готовність потрібно розглядати в більш широкому контексті.
Існують різні наукові підходи до визначення проблеми готовності поняття.
Загалом можна виділити два основних підходи у вивченні проблеми готовності.
1. Готовність розглядається як складне утворення, що включає в себе
когнітивний, мотиваційний та емоційно-вольовий компоненти