Ви є тут

Методика навчання студентів мовних спеціальностей усного японського монологічного мовлення на початковому етапі.

Автор: 
Асадчих Оксана Василівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U005370
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ МОНОЛОГУ-ОПИСУ ТА МОНОЛОГУ-РОЗПОВІДІ ЯПОНСЬКОЮ МОВОЮ
СТУДЕНТІВ МОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ
У даному розділі обґрунтовується методика застосування візуальних опор,
навчальних фонограм та відеофільмів при навчанні УЯММ студентів мовних ВНЗ на
початковому етапі, розробляється підсистема вправ для навчання УЯММ в межам МО
та МР, комплекси вправ з тем: „Життя японських та українських студентів”, „Моя
майбутня професія” і „Подорожі” та кредитно-модульна модель організації процесу
навчання МО та МР студентів мовних ВНЗ на початковому етапі.
2.1. Використання візуальних опор, навчальних відеофонограм та фонограм для
навчання усного монологічного мовлення
Основа ефективного використання візуальних опор, навчальних відеофонограм та
фонограм полягає у механізмі наочності. В аспекті заявленої проблематики
важливо розглянути загальну специфіку механізму наочності, а також детально
окреслити доцільність використання та особливості методики використання
візуальних опор, навчальних відеофонограм та фонограм при навчанні усного
іншомовного монологічного мовлення.
„Чим більше органів наших чуттів бере участь у сприйнятті будь-якого враження
або групи вражень, – писав В.О. Артьомов, – тим міцніше закладаються ці
враження в нашу механічну нервову пам'ять, точніше зберігаються нею і легше
потім згадуються, тобто відновлюються” [15, с.17].
Цей факт, зазвичай, пояснюється кількістю різнотипних асоціацій, зокрема і
додаткових, що формуються у свідомості людини при сприйнятті явищ декількома
органами чуттів. Однак, можна тлумачити це положення, виходячи з інших позицій.
Суттєвими у сприйнятті предметів і явищ декількома органами чуттів є два
основних моменти: 1) повторюваність сприйняття одного і того ж явища; 2)
контрастність його сприйняття.
Справді, якщо слово бачити, чути і вимовляти, то воно сприймається неначе три
рази. Зрозуміло, що триразова актуалізація у свідомості одного і того ж мовного
елемента сприяє інтенсивності засвоєння матеріалу. З іншого боку, сприйняття
слова трьома різними аналізаторами створює певну контрастність почуттів. Так,
можна уявити, що механізм наочності і полягає переважно в повторюваності
(аналогічності) і контрастності (опозиційності) сприйняття явищ і фактів, що
вивчаються.
Сутність повторюваного сприйняття мовних явищ добре розкрита в психологічній
літературі. “У результаті багаторазового слухового сприйняття мовних явищ, –
зазначає І. О. Зимня, – мозок людини неначе з’ясовує, знаходить спільну схему
або правило для відтворення цього явища [118]. Іншими словами, повторне
сприйняття не тільки підсилює враження, але і сприяє пізнанню суті явищ, що
вивчаються. Ця закономірність підтверджується багатьма дослідженнями в галузі
психології і методики викладання іноземних мов. Показ багатьох предметів різної
форми, кольору, розміру є високоефективним при семантизації іншомовного слова
[118]. Повторюване сприйняття іншомовних аудіотекстів покращує наступне
відтворення мовного матеріалу. Повтори і контраст є основними механізмами
наочності. Тому прийоми наочного вивчення в кінцевому результаті мають
забезпечити тим, хто вивчає ІМ, повторюваність і контрастність явищ мови і
мовлення, що сприймаються.
Таке тлумачення наочності вирішує два кардинальних питання аудіовізуального
вивчення: встановлює взаємозв’язок між наочністю і свідомістю та показує шляхи
розробки використання засобів наочності.
Під терміном „мовна наочність” В.О. Артьомов розуміє „таку спеціально
відпрацьовану подачу усного або письмового мовлення, в результаті якої через
чуттєво-наочну виразність мовлення починають висвічуватися ті закони мови, за
якими це мовлення побудоване” [16, c. 221].
Специфіка іншомовної наочності, на думку Б.В. Бєляєва, полягає в тому, що
суб’єктам навчання демонструються відмінні особливості іноземної мови і
закономірності її використання як засобу спілкування [37].
Тепер перейдемо до обґрунтування доцільності використання візуальних опор у
якості наочностей при навчанні УЯММ студентів мовних ВНЗ на початковому етапі.
Проаналізувавши загальні та психолого-лінгвістичні особливості МР та МО,
необхідно визначити, якими методичними засобами необхідно користуватися для
навчання цих КМФ. Так, зокрема, для формування вмінь продукування МО та МР
особливої ваги набуває використання візуальних опор, що допомагали б студентам
висловлювати свої думки логічно та структуровано, забезпечували б цілісність та
змістовність розповіді.
Про необхідність використання візуальних опор для навчання говоріння йдеться в
багатьох методичних та психологічних роботах, зокрема [61; 91; 132; 143; 162;
281; 283; 285; 293; 294; 296; 302; 303; 303 та ін.]. Як зазначає Ю.І. Пассов,
опора є важливим засобом організації мовного вміння, необхідного для розвитку в
мовця самостійності висловлювання [163, с.157].
У працях багатьох науковців [294; 298; 303; 307] ми знаходимо підтвердження
того, що важливим аспектом, необхідним для розвитку умінь продукування УММ у
студентів початкового етапу, є використання саме візуальних опор у вигляді
мовних і немовних елементів, які допомагають студентам зрозуміти інформацію,
структурно правильно побудувати свою доповідь, враховуючи комунікативний
намір.
Під візуальними опорами, слідом за Н.Л. Драб, ми вважаємо “сигнали та предмети,
що усвідомлюються за допомогою зору та допомагають визначитися мовцю зі
сприйманням, осмисленням та породженням мовлення” [108, с.50].
Згідно з теорією “подвійного кодування” [288, с.35], вербальна та ілюстративна
інформація впливають на органи чуттєвого сприйняття. Згодом вербальна
інформація кодується у формі мовн