РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНИХ
СПОСТЕРЕЖЕНЬ
2.1. Методи досліджень
У передопераційному, а також найближчому і віддаленому післяопераційному
періодах всім пацієнтам виконували загальноклінічне обстеження, що включало
детальне вивчення анамнезу, огляд, оцінку фізичного розвитку; а також
рентгенографічне, фонокардіографічне, електрокардіографічне і комплексне
ехокардіографічне дослідження.
До операції хворі (або їх батьки) пред’являли скарги на стомлюваність і задишку
при фізичному навантаженні. У них спостерігалася зменшена маса тіла,
відставання у фізичному розвитку, блідість шкірних покривів, схильність до
частих респіраторних захворювань і рецидивуючих запалень легенів. Взагалі
скарги залежали від віку дитини, вираженості шунтування крові на рівні
шлуночків та ступеню ураження легеневих судин, наявності додаткових аномалій
розвитку серця та магістральних судин, а також наявності супутньої позасерцевої
патології.
З даних анамнезу аналізували час появи перших клінічних ознак вади, вік, в
якому встановлений діагноз, вік на момент появи ознак недостатності кровообігу,
її вираженість і прогресування, наявність супутніх захворювань інших органів і
систем, попередніх оперативних втручань тощо.
Всім хворим проводили антропометрію, показники якої використовували при оцінці
фізичного розвитку і для розрахунку анатомо-гемодинамічних показників. Звертали
увагу на наявність аритмій і ознак декомпенсації кровообігу.
При декомпенсації призначали лікування, направлене на зменшення її проявів.
Проводилася медикаментозна корекція аритмій, електролітного балансу, санація
осередків інфекції і т.д.
При огляді грудної клітки в більшості випадків виявляли посилений і розлитий
верхівковий поштовх, зміщений вниз і назовні від лівої серединний-ключичної
лінії, що часто поєднувався з систолічним тремтінням, яке виявлялося
пальпаторно. Інтенсивність цієї діагностичної ознаки корелювала із ступенем
шунтування крові, віком пацієнта і товщиною стінки грудної клітки.
Під час аускультації враховували характер шумів, їх локалізацію і іррадіацію.
Ці дані порівнювали у віддаленому періоді з перед- і післяопераційними. При
аускультації у пацієнтів з ізольованими мДМШП вислуховували грубий систолічний
шум, пов’язаний з I тоном, у III-IV міжребір’ях зліва. Спостерігався поперечний
напрям шуму вправо, оскільки він обумовлений потоком крові зліва направо.
Інтенсивність шуму дуже варіювала і була пов’язана з розмірами дефектів. Чим
менший розмір – тим голосніший шум. При підвищенні легеневого судинного опору
шум ставав коротшим, м’якішим, або зникав зовсім. Характерним аускультативним
феноменом було також посилення II тону у II міжребір’ї зліва і стійке його
розщеплювання. Це було обумовлено гіперволемією малого круга кровообігу і
запізнюванням закриття клапана легеневої артерії.
В області верхівки серця також вислуховували мезодіастолічний шум, який
обумовлений відносним стенозом мітрального клапана внаслідок збільшеного
кровотоку через ліві відділи серця. З цієї ж причини у верхівці серця
вислуховували патологічний III тон (тон наповнення).
Окрім збору анамнезу і огляду виконували загальноприйняті клінічні дослідження.
Всім хворим записували електрокардіограму, проводили рентгенографію органів
грудної клітки в прямій проекції. 97 (70,8 %) хворих були обстежені за
допомогою фонокардіографії.
Вивчали функцію зовнішнього дихання, лабораторні аналізи крові і сечі,
біохімічні і імунологічні аналізи, реакції на наявність інфекційного гепатиту,
ВІЛ-інфекції, розгорнуту коагулограму, кислотно-лужний стан організму, газові
показники артеріальної та венозної крові (парціальний тиск кисню та двоокису
вуглецю, насичення крові киснем та двоокисом вуглецю), визначали прямий час
згортання крові тощо. При необхідності будь-яке з вказаних досліджень могло
бути повторене, або спектр досліджень розширений (консультації фахівців інших
областей медицини, комп’ютерна томографія, алергологічні проби тощо).
Функціональний стан хворих у віці старших 5 років до операції і у віддаленому
періоді оцінювали у відповідності Нью-Йоркської класифікації кардіологів (NYHA)
[44].
Ступінь недостатності кровообігу по великому колу кровообігу класифікували за
Н.Д. Стражеско – В.Х. Василенко [5]. Наявність компенсації служила підставою
для призначення лікування і підготовки хворого до інвазивних методів
дослідження і операції. У важких хворих із значною гіпоксемією виконували
корекцію порушень кислотно-лужної рівноваги і балансу газів та електролітів.
Проведення всього комплексу досліджень, включаючи і рентгенхірургічне, було
направлене на максимальне зменшення вірогідних хірургічних помилок, проте у
міру накопичення досвіду діагностики і розширення діагностичних можливостей
неінвазивних методів дослідження, особливо після впровадження в практику нашої
роботи в 1996 р. кольорового Допплер-картування, у деяких хворих обсяг
досліджень обмежували, уникаючи при цьому зондування серця та магістральних
судин. Рентгенхірургічний метод обстеження, як правило, застосовували у
пацієнтів з високою гіпертензією в системі легеневої артерії (n=23), у
пацієнтів зі складними вродженими вадами серця (при поєднані мДМШП з ТФ, АВСД,
ТМА, ПВМС від ПШ таке інше) (n=26).
Реєстрацію електрокардіограм проводили на 6-канальних апаратах «6НЕК-4»
(Німеччина) і «Вiosеt-6000» (Швейцарія) в 12 загальноприйнятих відведеннях.
Величину всіх показників інтерпретували відповідно до вікових показників і
нормам. Вивчали характер ритму і ЧСС, тривалість, розміри і деформацію
комплексів передсердя і шлуночків, величину інтервалу між
- Київ+380960830922