РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика хворих та методи їх обстеження
Для вирішення поставлених у роботі завдань проведено клінічне обстеження 77
хворих на генералізований пародонтит віком від 30 до 60 років (основна група)
та 20 клінічно здорових людей такого ж віку (контрольна група). Всі обстежені
за класифікацією ВООЗ належать до першої групи середнього віку. Середній вік
хворих склав 48,85,1 року, здорових - 45,43,1 року.
У всіх обстежених вивчали стоматологічний статус. Обстеження проводили в
зимово-весняний період за загальноприйнятою схемою, яка охоплювала з'ясування
скарг, анамнестичних даних, об'єктивне дослідження.
Клінічне обстеження хворих на генералізований пародонтит починали з ретельного
збирання анамнезу. Аналізували скарги хворих на кровоточивість, зміни кольору,
форми та болючість ясен, неприємний запах із рота, рухомість зубів, їх
зміщення, виділення з пародонтальних кишень. Звертали увагу на появу перших
ознак хвороби, характер її перебігу, лікування, що проводилося на попередніх
етапах, та його ефективність. У анамнез вносили відомості про наявність
подібних захворювань у батьків та близьких родичів хворого, хвороб, перенесених
ним у минулому, шкідливих звичок, способу життя і харчування та ін. Також
звертали увагу на супутні хвороби внутрішніх органів, характер їхнього перебігу
і можливий зв’язок із виникненням та перебігом генералізованого пародонтиту. На
клінічному обстеженні визначали загальний фізичний стан хворих, за необхідності
проводили консультації з іншими лікарями-спеціалістами.
Усі обстежені були розподілені на 4 групи:
- I групу склали люди з клінічно здоровим пародонтом (20 осіб);
- ІІ групу - хворі з генералізованим пародонтитом ІІІ ступеня, яким проводили
традиційне лікування (38 осіб);
- ІІІ групу - хворі з генералізованим пародонтитом ІІІ ступеня, яким проводили
комплексне лікування з використанням гінгівостеопластики та поліпептидного
препарату тималін (20 осіб);
- IV групу - хворі з генералізованим пародонтитом ІІІ ступеня, яким проводили
комплексне лікування з використанням гінгівостеопластики та поліпептидного
препарату вермілат (19 осіб) .
Розподіл хворих за віком і статтю наведено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих на хронічний
генералізований пародонтит за віком і статтю
Вік, роки
Всього
Чоловіки
Жінки
абс.
абс.
абс.
30 – 39
19
24,7
26,7
11
23,4
40 – 49
22
28,6
26,7
14
29,7
50-59
36
46,7
14
46,6
22
46,9
Усього
77
100
30
38,9
47
61,1
Генералізований пародонтит діагностували відповідно до загальноприйнятих
клінічних критеріїв і даних параклінічних методів обстеження. Для оцінки стану
пародонта та встановлення діагнозу використовували класифікацію хвороб
пародонта в редакції М.Ф. Данилевського, прийняту на Республіканській
конференції стоматологів України в 1998 році [128].
Об’єктивне обстеження порожнини рота і тканин пародонта розпочинали з огляду
стану зубних рядів і твердих тканин зубів. Виявляли всі місцеві подразники
тканин пародонта, які призводили до виникнення дистрофічно-запального процесу в
пародонті: каріозні порожнини, неповноцінні пломби, аномалії розміщення окремих
зубів та прикусу, неповноцінні протези та ін. Особливу увагу приділяли зубним
відкладенням, їхньому виду, консистенції, кількості та локалізації.
Стан тканин пародонта характеризували на основі визначення кольору слизової
оболонки, її тургору, наявності в ній запалення, вираженості кровоточивості при
зондуванні, форми ясенних сосочків, наявності пародонтальних кишень, їхньої
глибини та характеру виділень із них. Для визначення наявності пародонтальних
кишень та вимірювання їхньої глибини використовували градуйований зонд. Глибину
вимірювали з чотирьох боків кожного зуба.
Також ураховували ступінь оголення коренів зубів і їхню чутливість, ступінь
рухомості зубів. У всіх хворих та здорових людей на об'єктивному обстеженні
реєстрували стан твердих тканин зубів, прикус, наявність травматичної оклюзії.
Для оцінки гігієнічного стану ротової порожнини визначали гігієнічний індекс
OHI-S [129].
Для кількісної оцінки клінічних ознак ураження пародонта використовували
папілярно-маргінально-альвеолярний індекс за Parma [130], індекс кровоточивості
ясенних сосочків PBI, пародонтальний індекс (РІ) за A.L.Russel [131]. Ступінь
запальних явищ у яснах визначали методом прижиттєвого забарвлення глікогену
епітелію за допомогою проби Писарєва-Шіллера. Інтенсивність забарвлення ясен
після обробки їх розчином йоду (кристалічного йоду 1,0; калію йодиду 2,0;
дистильованої води 40,0) вказує на наявність процесів запалення різного ступеня
[129]. Резистентність капілярів ясен визначали вакуумною пробою за
В.І.Кулаженко [132]. Патологічну рухомість зубів (за її наявності) оцінювали за
Д.А. Ентіним [58]. Стан кісткової тканини пародонта оцінювали методом
внутрішньоротової контактної рентгенографії з урахуванням рекомендацій
О.І.Рибакова і В.С.Іванова [133] або панорамної рентгенографії. Оцінюючи
рентгенограми, визначали ступінь деструктивних змін кістки за характером
контурів зон резорбції, остеопорозу, стану кортикальних пластинок
міжальвеолярних перегородок.
Лікування хворих на генералізований пародонтит у відповідності до «Протоколу
надання стоматологічної допомоги» планували за такою схемою: 1) індивідуальний
вибір лікувальних засобів залежно від ступеня та характеру перебігу
генералізованого пародонтиту, загального стану організму; 2) комплексне
використання лікарських маніпуляцій та фармакологічних засобів; 3) ліквідація
явищ запалення пародон
- Київ+380960830922