РОЗДІЛ 2
ТЕРМІНОЛОГІЧНЕ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ як один із продуктивних компонентів структурИ
АНГЛОМОВНИХ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ТЕКСТІВ
2.1. Природа термінологічних словосполучень
Термінологічні одиниці багатогранні за своєю природою. Тому не викликає жодного
здивування той факт, що до їх дослідження звертаються не лише термінологи, але
й філософи та лінгвісти. Оскільки термінологічне словосполучення є і різновидом
терміна, і словосполученням загальномовної системи та через те, що середовище,
в якому воно існує — передусім науково-технічний текст, є різновидом
літературної мови, його, без сумніву, слід розглядати як лінгвістичну одиницю.
З огляду на це важливо дослідити його природу, проаналізувати види та способи
первинної і вторинної деривації, здійснити структурну диференціацію та
семантичну класифікацію.
Питання про природу явища, що перебуває в центрі будь-якого дослідження, завжди
принципове, оскільки дає поштовх висвітленню інших проблем та аналізу
особливостей цього явища. Досліджуючи природу ТС, слід визначитись у
концептуальних питаннях словосполучення як загальномовної лінгвістичної
одиниці. Вони стосуються, передусім, категоріального статусу субстантивного
словосполучення, що є типовою одиницею англомовних науково-технічних текстів,
як цілісної структури, та його компонентів, зокрема й тих, що входять до складу
атрибутивного ланцюжка.
Мова, як знакова система особливого виду, не є чимось завмерлим, раз і назавжди
даним. Як наголошує Д.Н. Шмельов, “між морфемою (частиною слова) і словом, між
словом і словосполученням — “відкрита межа”. Існування одиниць які знаходяться
на межі слова і морфеми, на межі слова і словосполучення — очевидний факт самої
мови” [209 : 6]. Саме до таких структур відносять у сучасній англійській
науково-технічній мові термінологічні словосполучення.
Питання про природу термінологічних словосполучень зводиться по суті до
визначення природи двокомпонентних структур на зразок sulphur mining, pollutant
reduction, recreation sitе, fertilizer production, recovery process. Цю
проблему досліджували А.І. Смирницький, О.С. Ахманова [176], П.Ф. Шанін [204],
О.Н. Труєвцева [194] та ін. Можна виділити три основні погляди на природу таких
словосполучень. Їх класифікують як словосполучення, складні слова або проміжні
сполуки.
Дослідники І.Я. Бедер [14: 39] і Г.І. Свердлова [161 : 6] звертають увагу на
розділену форму словосполучень, можливість заміни компонентів словосполучень на
інші слова. Ю. Світ [281 : 237] та Дж. Шервеє [276] підкреслюють існування
наголосу на обох елементах, на відміну від складного слова з наголосом на
першому елементі. В.3. Панфілов акцентує увагу на збереженні компонентами
словосполучення значення і здатності “виражати окреме поняття навіть у випадку,
якщо словосполучення загалом передає лише одне поняття” [132 : 110].
Інший погляд на природу словосполучення висловлюють Р.Б. Ліз [251], Т. Оуен
[266], С.П. Тер-Мінасова [191], Т.Г. Добросклонська [59] та ін. Вони
кваліфікують словосполучення як складні слова, незалежно від того, ідіоматичні
вони чи ні, а також незалежно від орфографічного оформлення (тобто пишуться
окремо, разом чи через дефіс) [191 : 35].
Р.Б. Ліз відносить до складних слів (compounds) всі комплекси з першим іменним
компонентом, на відміну від словосполучень (phrases), що складаються з
означення, вираженого прикметником [251].
Згідно з іншою точкою зору на словосполучення, всі існуючі конструкції
неможливо розділити на дві групи; обов’язково потрібно виділити проміжні
випадки, які частково відповідають категоріальним ознакам як словосполучення,
так і складного слова [84 : 27]. Д.І. Квеселевич, О.І. Смирницький і О.С.
Ахманова [176] відносять структуру на зразок stone wall, яка за граматичною
структурою ідентична, скажімо, термінологічному словосполученню recovery
process, саме до таких проміжних сполук. О.Н. Труєвцева називає їх
номінативними біномами, інкорпорованими властивостями складних слів і
словосполучень [194 : 245].
Деякі лінгвісти й сьогодні вважають неприпустимими та безрезультатними
суперечки про структури на зразок recovery process і пропонують припинити
непотрібні пошуки їхніх меж, яких не існує і в мові [69: 21; 181: 173; 270 :
52; 272 : 130; 285 : 57]. Цей погляд заслуговує на увагу, проте, оскільки
більшість двокомпонентних структур на зразок recovery process формально
розчленована, тобто оформлена з окремих слів і є конструкціями з сильним
наголосом на обох компонентах, які зберігають самостійне лексичне значення, є
всі підстави вважати їх словосполученнями. Трикомпонентні термінологічні
структури на зразок sulphur recovery process ніяк не можна віднести до складних
слів і слід класифікувати лише як різновид словосполучення.
На думку більшості лінгвістів, атрибутивні компоненти в досліджуваних нами
словосполученнях виражені іменниками в загальному відмінку, оскільки вони
належать до класу, в оформленні якого може брати участь артикль, що набуває
закінчення множини, виконують синтаксичну функцію ядра і не утворюють деривати
на зразок прикметників [258 : 136; 222 : 162; 225: 34]. Проте слід зазначити,
що існують також інші погляди щодо статусу атрибутивних компонентів у
термінологічних словосполученнях, оскільки можливість атрибутивної функції для
загального відмінка і парадигматична неоформленість прикметника породжує
труднощі в категоріальній локації першого елемента в словосполученнях [213 :
236].
Деякі лінгвісти відносять атрибутивні компоненти словосполучень до атрибутивних
імен, які займають проміжне положення між іменниками та прикметниками і
функціонують лише як означення [26
- Київ+380960830922