розділ 2
модель формування культури міжособистісних взаємин старших підлітків у
позаурочній діяльності
Теоретичний аналіз наукових праць дозволив обґрунтувати основні шляхи й умови
вдосконалення виховного процесу з формування культури міжособистісних взаємин
старших підлітків, визначити програму дослідно-експериментальної роботи,
конкретизувати напрямки роботи.
На основі визначених критеріїв і показників з допомогою підібраних методик і
методів діагностичного вивчення було встановлено рівні сформованості культури
міжособистісних взаємин у школярів. Попри те здійснений аналіз змісту виховної
роботи у загальноосвітніх школах дозволив розкрити суперечності між актуальними
потребами старших підлітків і реальним станом організації їх позаурочної
діяльності, виявити недостатній рівень відповідної роботи з боку педагогів із
розвитку культури міжособистісних взаємин школярів.
Програма формування культури міжособистісних взаємин старших підлітків
здійснювалася за кількома напрямами: цілеспрямована організація позаурочної
діяльності старших підлітків із метою розширення їх моральних знань і
накопичення досвіду етичної поведінки; організація методичної роботи з
учителями задля підвищення їхньої компетентності щодо виховання культури
взаємин старших підлітків; робота з батьками щодо розвитку їх педагогічної
культури та з метою гуманізації взаємин із дітьми у сім’ї; підготовка майбутніх
учителів до організації педагогічного процесу з формування культури
міжособистісних взаємин у підлітковому середовищі.
У процесі дослідно-експериментальної роботи перевірялася розроблена нами модель
організації позаурочної діяльності, структурними компонентами якої визначено:
мету, завдання, принципи, зміст, види діяльності, форми й методи роботи,
результат.
Для узагальнення результатів дослідження було здійснено порівняльну оцінку
рівнів розвитку культури взаємин старших підлітків у експериментальних і
контрольних групах, а також перевірено достовірність даних із допомогою
статистичних критеріїв: л-критерію Колмогорова-Смирнова та ц*-кутового
перетворення Фішера.
2.1. Критерії, показники і рівні сформованості культури взаємин школярів
Об’єктивна оцінка ефективності формування культури міжособистісних взаємин
старших підлітків передбачає обґрунтування відповідних критеріїв і показників.
Виділення чітких критеріїв є однією з вимог щодо методології педагогічних
досліджень [116]. Знання ж конкретних показників, як зазначає М. Монахов, „з
одного боку, забезпечує цілеспрямованість і предметність педагогічних зусиль,
відповідає інтересам самовиховання учнів, з іншого боку, показники виступають у
якості параметрів, за якими можна судити про вихованість учнів” [177, с. 50].
У педагогічній літературі виділяють кілька підходів щодо проблеми визначення
критеріїв вихованості учнів. Зокрема ведеться пошук критеріїв і показників
моральної вихованості школярів І. Бехом, М. Боришевським, Т. Грибоєдовою,
І. Звєрєвою, А. Зосимовським, М. Монаховим [63; 93; 96; 131; 132; 177],
ефективності виховання школярів М. Єрофеєвою, С. Карпенчук, А. Кочетовим [83;
109; 209]. Дискусійним питанням є також проблема визначення рівнів моральної
вихованості школярів [109; 175;177].
Критерій у педагогічній теорії подається як мірило, ознака, на основі якої
здійснюється оцінка рівнів вихованості людини і результатів виховного впливу
[93; 109; 175]. М. Монахов визначає критерій як ідеальний зразок, еталон, який
відтворює вищий, найдосконаліший рівень сформованості певного утворення,
порівняно з яким можна встановити ступінь відповідності й наближення його
реального рівня до норми, до ідеалу [177, с. 68]. Ми означатимемо критерій як
ознаку, на основі якої здійснюється оцінка рівнів сформованості культури
міжособистісних взаємин.
У психолого-педагогічній літературі до критеріїв моральної вихованості
відносять ставлення школярів до людей, до себе; рівень розвитку соціально
значущих якостей особистості; співвідношення мотивів поведінки, характеру
вчинків особистості з нормами і правилами моралі тощо [44, с. 372; 93, с. 8].
О. Кононко вказує, що моральну вихованість особистості визначають знання
моральних правил, ініціювання допомоги іншим, емпатійність, толерантність,
здатність переглядати свої позиції з урахуванням певних фактів, уміння жити у
правовому колі, уникати агресивних дій і образ щодо інших, уміння налагоджувати
спільну діяльність із іншими, доходити з ними згоди, поводити себе адекватно
життєвим ситуаціям тощо [124, с. 7]. Т. Грибоєдова наголошує на свідомому
здійсненні дитиною етичного вибору в ситуаціях альтернативних дій [63, с. 19].
Особистості вихованця, який володіє культурою міжособистісних взаємин, властиві
певні моральні якості, які він свідомо проявляє у взаєминах на основі знань,
сформованих моральних мотивів. А. Зосимовський, вивчаючи ступінь моральної
вихованості школярів, наголошує, що моральність вихованця є віддзеркаленням
певного рівня моральної свідомості й практичної (поведінкової) готовності до
здійснення етичних учинків. Він виділяє такі критерії визначення теоретичної
готовності до здійснення моральної діяльності: 1) повнота етичних знань
вихованця, що дозволяє враховувати ступінь інформованості дитини; 2) глибина
усвідомлення значущості стрижневих етичних норм, що забезпечує їх
емоційно-позитивне сприйняття [96, с. 57].
Критерієм істинності у вихованні є діяльність особистості, її поведінка
[192, с. 100]. Саме поведінковий аспект характеризує практичні форми прояву
основних компонентів культури міжособистісних взаємин. Він визначає залежність
ефективної взаємодії від рівн
- Київ+380960830922